* *
*
Серед негативних проблем сучасного українського суспільства особливої гостроти набула проблема злочинності. У 2006 році в Україні було засуджено 170 тис. чоловік, що на 9,1% менше, ніж у 2005 році. 41,6% від усього числа (66,9 тис. осіб) - вироки за здійснення особливо важких злочинів. За станом на середину 2007 року довічне ув’язнення в країні несли 1435 осіб, у т.ч. 14 жінок.
Згідно даних, які містяться на сайті Департаменту www.kvs.gov.ua, станом на 01.01.2011 року в місцях позбавлення волі перебувало 154 027 осіб (рік тому -147 716 осіб), в тому числі в 141 установі засуджених 113 917 осіб (108 187 осіб), з них 6 731 жінка (6 311 жінок), у виховних колоніях - 1434 особи (на 65 осіб менше, ніж рік тому), в СІЗО трималося 39 363 осіб (рік тому - 38 030, півроку тому - 40024 особи). За рік чисельність ув’язнених осіб в установах Департаменту зросла на 6 311 осіб (+ 4,27%), тоді як за попередній на 1770 осіб (+ 1,21%). Більші темпи зростання чисельності були тільки у 1999 році..
Протягом 2010 року до установ виконання покарань знову засуджених поступило 47048 осіб (тут і надалі у дужках дані за 2009 рік - 41411 особи), а звільнилося 37227 осіб (39213 осіб), в тому числі 21237 осіб (20890 осіб) звільнено умовно-достроково.
Найбільшу частку серед засуджених осіб складають особи, які відбувають покарання за крадіжки - 27 966 осіб (24,55%, рік тому 22,8%), за умисне вбивство засуджені 17 971 особа (15,8%, рік тому - 16,8%). Очевидно, що ріст кількості засуджених відбувається за рахунок осіб, які скоїли нетяжкі злочини.
З числа засуджених у 2010 році осіб раніше вже відбували покарання 25 910 осіб, або 55,1% (21 426 осіб, або 51,7%). Дещо інше співвідношення вперше засуджених осіб та тих, хто вже засуджувався раніше серед всіх осіб, що відбувають покарання (відповідно вперше відбувають покарання 54824 особи, або 48,1% (52833 особи, або 48,5%), не вперше - 59093 особи, або 51,9% (56096 осіб, або 51,5%). В Україні відбувають покарання у вигляді позбавлення волі 2332 іноземних громадянина, або 1,96% (2 234 особи, або 2,05%) та 6 993 особи без громадянства, або 6,1% (6 787 осіб, або 6,2%).
На цьому фоні вражає підліткова злочинність, і взагалі підліткова агресивність. Названий феномен прийнято аналізувати у двох напрямах: у плані цілераціональної мотивації дії та з позиції ціннісно-раціональної дії. Так, агресія підлітків, що зумовлена фрустрацією актуальних потреб (у визнанні, довірі, самоактуалізації тощо), зрештою перетворюється на характерну рису підліткової субкультури, що може і не мати явної функціональної зумовленості.
Доцільно вирізнити три мотиваційні орієнтації інструментальної агресії. Перша, катектична орієнтація - це орієнтація стосовно балансу задоволеності-незадоволеності, зумовлена потребами організму. Але, з погляду теорії дії, конкретну “організацію” мотивації не можна аналізувати лише у термінах потреб організму [166, с.466]. Організація елементів дії, насамперед, є функцією ставлення дійової особи до ситуації, а також історії цього ставлення, тобто досвіду. Тому другим аспектом є когнітивний. У межах когнітивно-біхевіористської концепції підліткову агресію розглядають як результат специфічного соціального оточення. При цьому вважають, що підґрунтя розвитку і закріплення агресивної поведінки першою чергою слід шукати у тому, як батьки виховували своїх дітей у перші роки життя, а також у пізніші періоди, включно з підлітковим віком. Третім аспектом мотивації є оцінний аспект, оскільки в системі координат дії суб’єкт стикається з ймовірними реакціями “іншого” на можливі дії “Я”. Тому вибір агресії як спосіб досягнення мети спирається на оцінку ситуації з розгляду ефективності передбачуваних дій та очікування наслідків реакції.
Сутність ціннісно-раціональної агресії полягає у цінності агресивної поведінки самої по собі. Згідно із Т.Парсонсом, ціннісна орієнтація стосується не значенням передбачуваного стану справ для дійової особи в плані задоволення-незадоволення, а змісту самих стандартів вибору. У цьому сенсі поняття ціннісної орієнтації пов’язане із виявом культурної традиції у системі дій. Із визначення нормативної орієнтації та ролі цінностей у дії випливає, що всі цінності містять те, що можна назвати соціальним значенням.
Цілераціональність підліткової агресії можна пояснити, з одного боку, конфліктом між специфічними потребами підлітка й можливістю їх реалізації, а з іншого - захисною реакцією на гормональні, психологічні та соціальні зміни, що супроводжують процес дорослішання.