Багаточисельні психологічні та соціологічні дослідження, які останнім часом проводяться серед молоді України, свідчать про те, що зростає кількість учнівської молоді, яка вже у підлітковому віці спробувала на собі дію наркотичних речовин. Тенденція щодо вживання наркотиків стає надто небезпечною і сприяє залученню підлітків до кримінального способу життя.
Серед причин, які, на думку учнів, спонукають молодь до вживання наркотиків чи алкоголю, на першому місці - цікавість (75%), конфлікти з учителями, батьками (64%), бажання відволіктися від реальності (58%), бажання самовираження (54%), прагнення завоювати авторитет у ровесників (42%). Значна частина опитаних дітей визнає шкідливий вплив наркотичний речовин на їхнє здоров’я [175, с.335].
Одним з важливих факторів агресивної поведінки підлітків є насильство над дітьми в сім’ях. Причому цей фактор притаманний не тільки Україні, він є глобальним, загальнопланетарним. Наприклад, у грудні 2007 року засоби масової інформації передали звістку про те, як жінка у Німеччині холоднокровно задушила під час сну п’ятьох свої малолітніх дітей. Часто можна почути про знущання над дітьми в США, Англії, Франції, Нідерландах, Росії та в інших країнах світу.
Зішлемся на дані соціологічного дослідження, проведеного на базі Українського державного педагогічного університету. За даними українських соціологів, насильство стосовно підлітків дуже поширене. Так, на словесні образи на свою адресу наражаються 73,8% опитаних дітей. Фізичного насильства зазнає третина підлітків. Обмеження громадянських прав та економічне насильство (крадіжка, здирництво) відчуває кожен п’ятий (23,8%). Дівчатка частіше зазнають сексуального насильства, а хлопчики вимагань та побоїв.
Судячи з відповідей підлітків, зовнішній світ сприймається ними як агресивне середовище, у якому треба поводитись обережно. Найвагомішим чинником, який провокує агресивну поведінку людей, є вживання наркотиків (так вважають 58% опитаних) та алкоголю (57%). При цьому зазначається, що завдаючи побоїв у стані сп’яніння. людина часто не має заздалегідь визначеної мети [176, с.134-135].
Цікаве дослідження, спрямоване на виявлення взаємозв’язку між реальними типами соціальних ситуацій (що провокують агресію) та особистісними характеристиками індивідів було проведено кафедрою психології Чернігівського державного педагогічного університету.
Як свідчать результати цього дослідження, повнолітні частіше вдаються до непрямих форм агресії. При цьому дівчата більшою мірою схильні до вербальних, а юнаки - до фізичних форм агресії. Внаслідок антипатії до людини агресивно поводяться 75% юнаків і 87% дівчат. Якщо для перших бажанішою стає “фізична-пасивна-непряма” форма, то для других - “вербальна-активна-непряма” і “фізична-пасивна-непряма” форми [177, с.95-98]. Поганий настрій провокує агресію приблизно у третини респондентів усіх категорій. Перебування у нетверезому стані спричиняє вияви агресії у 11-16% молоді. Співвідношення типів реакції у різних вікових групах є приблизно однаковим. При цьому дівчата рідше обирають прямі форми агресії.
Ненавмисні словесні образи не провокують агресію у більшості респондентів усіх груп. Навмисну словесну образу більшість представників усіх груп співвідносять з “вербальною-активною-прямою” формою агресії (на кшталт “дурень - сам дурень”). Відповідна реакція виявляється у підлітків і дівчат. Навмисна фізична агресія викликає відповідну реакцію у 82% підлітків, 66% повнолітніх респондентів, 69% юнаків і 78% дівчат. При цьому юнаки, як правило, вдаються до активної й прямої форм фізичної та вербальної агресії, дівчата віддають перевагу останній. Різний вплив на виявлення агресивності у респондентів різних вікових груп справляє перебування у компанії друзів. Так, на наявність агресивної реакції у цьому разі вказують 11% підлітків і 29% дорослих респондентів. Обидві групи обирають “вербальну-активну-непряму” форму, проте підлітки більшою мірою схильні до вияву фізичної сили. Впливу статевої належності на специфіку реагування не виявлено [Там само, с.97-98].
Показовою тенденцією останніх років є загальне поширення соціального сирітства, зумовленого ухиленням та відстороненням батьків від виконання своїх обов’язків, про що вже частково йшлося в монографії. Доведено, що вплив сім’ї на соціальний розвиток дитини визначається сімейним побутом, якістю стосунків, типом споживацької поведінки, особливими умовами сімейного життя. Розвиток і поведінка дітей формуються під впливом життєвих обставин, і вирішальним осередком у соціальному мікросередовищі є сім’я. З досвіду сімейного життя дитина формує у своїй свідомості уявлення про себе та інших людей, про навколишній світ загалом. Кожна дитина потребує індивідуального підходу, розуміння й толерантного ставлення дорослих.