Проте система НОП Тейлора містила суттєвий недолік: у ній не враховувалась реалізація виробленої продукції. Одним з перших, хто врахував цей фактор, був американський промисловець Генрі Форд І, якого називають автомобільним королем Америки. У 1913 році форд відкрив свій перший автомобільний завод у штаті Мічіган. Згодом було відкрито ще декілька заводів, на яких широко застосовувалась конвеєрна система, де жива людська праця поділена на окремі прості (іноді примітивні) операції.
Максимальне підвищення продуктивності праці у Форда було пов’язано з урахуванням умов праці на конвеєрі. Він створював умови, за яких робітники не тільки працювали з чіткістю годинникового механізму, а й вимушені були змінювати свої звички як на виробництві, так і в побуті. Так, наприклад, робітники вимушені були відмовлятися від куріння у робочий час. На заводах Форда було встановлено, на відміну від інших промислових підприємств, 8-годинний робочий день, значно збільшена зарплата робітникам, відкрита вечірня школа для дітей робітників (найкращим учням виплачували навіть невеликі стипендії); було створена соціологічна лабораторія для вивчення умов праці і побуту виробників [182].
У 1980 році корпорація Генрі Форда ІІ (онука Г.Форда) нараховувала в США та країнах Європи уже 25 заводів. На багатьох заводах названої корпорації створено “гуртки якості”, до яких входили (і, можливо, сьогодні входять), крім інженерів та майстрів, 5-10 робітників, де вони проходять додатково професійне навчання і потім беруть участь в управління виробництвом.
Американська система управління багата своїм як теоретичним, так і практичним досвідом. На думку американських і зарубіжних дослідників, сьогодні в США спостерігаються тенденції якісних змін у системі управління виробництвом, що пов’язано з прискоренням науково-технічного прогресу та застосуванням у виробничих процесах нових технологій. І не тільки чисто виробничого, а й соціального характеру.
Система управління виробництвом у США (та в інших високорозвинутих країнах світу) будується на положеннях і принципах менеджменту. Він є об’єктом уваги як економічних, так і соціологічних дисциплін, особливо індустріальної соціології та соціальної інженерії. До проблематики менеджменту входять питання розподілу трудових операцій на виробництві та контроль за їх виконанням, координація діяльності різних структурних одиниць промислового підприємництва, пошук адекватної мотивації його ефективної діяльності.
Розпочинаючи з Хоторнського експерименту 1927-1932 рр., в результаті якого виникла наука “людські відносини”, менеджмент змінює орієнтацію на соціально-психологічну проблематику. Теоретичні основи сучасного менеджменту заклали американські економісти і соціологи Маслоу, Макгрегор, Мейо, Фрідман та інші дослідники і практики.
Процес управління у США, що дедалі ускладнюється, призвів до різкого зростання об’єму управлінської діяльності. Тому постає питання про максимальне використання управлінського потенціалу та його засобів: ЕОМ, Інтернет, творчої енергії та психологічних ресурсів людини.
У цьому плані досить цікавою є одна із статей доктора філософії із США, Кеннет Соарес [183]. Вона народилася в США, але довго проживала в Бразилії. Була консультантом з організаційного розвитку, працювала в апараті Організації американських країн, була президентом Всесвітньої організації з організаційного розвитку. З цієї проблематики в кінці 80-х років ХХ ст. прочитала курс лекцій у колишньому СРСР.
Характерною особливістю статті Соарес (“Общество в процессе изменения”) є те, що вона говорить не тільки про зміни, які відбуваються в США, а й в інших високорозвинутих країнах світу. Про які зміни йдеться у статті?
Коротко прокоментую найважливіші з них. Передусім вона називає інтеграційні процеси у сфері економіки, наукових досліджень, обміну інформацією та в інших сферах суспільного життя. Названий феномен, за словами Соарес, змушує менеджерів і агентів соціального розвитку проявляти більший професіоналізм та оперативність для досягнення своїх цілей.