Широко застосовується в США професійний відбір працівників. Одним із інструментів профвідбору є психограми, в яких виділяються ті якості, якими повинна володіти людина, щоб успішно впоратись з тими чи іншими видами роботи і отримати задоволення. Для стандартизації методу беруть, як правило, ряд певних факторів: характер нервового напруження індивіда, загальний рівень його розвитку (інтелектуального і фізичного), умови праці та її характер (сидяча робота чи потреба стояти) і т.п.
Наявність у людини якостей, зумовлених психограмою, перевіряється за допомогою тестів. Цією роботою займаються спеціальні фірми і лабораторії [184, с.70-72].
На основі багаторічного досвіду управлінської роботи в різних фірмах та в уряді США відомий економіст українського походження В.І. Терещенко виділяє 9 найважливіших якостей хорошого керівника.
1. Перша якість - уміння бути саме управлінцем, а не погоничем:
погонич поганяє, а справжній керівник уміло керує;погонич усе знає сам, а справжній керівник опирається на знання інших, радиться з ними;погонич наказує людям “зробіть!”, а хороший керівник - “давайте зробимо”;погонич ні про кого і ні про що не інформує і його люди живуть чутками, а хороший керівник інформує людей про все, що не є таємницею.Є ще одна суттєва різниця між погоничем і хорошим керівником. Погонич своїми управлінськими методами може будь-яку роботу зробити монотонною і нудною, коли працівники тільки те і роблять, що поглядають на годинник і чекають кінця робочого дня. А хороший керівник уміє зацікавити людей роботою, навіть якщо вона далека від творчої. Декілька якостей тільки назвемо. Це:
упевненість у собі;уміння цінувати час як свій, так і своїх підлеглих;суворість і вимогливість;уміння заохочувати і уміння карати.Добре відомо, що немає людей, у яких реакція на зауваження була би абсолютно однаковою. Відомо, наприклад, що люди старшого віку гостріше реагують на критику, ніж молоді. Американські адміністратори, що займаються наймом робочої сили, враховують той фактор, що жінки більш “тонкошкірі”, ніж чоловіки, і гостріше реагують як на заохочення, так і на покарання. Досвідчений керівник враховує цей фактор і одним і тим же досягненням та проступкам чоловіків і жінок дає різну оцінку. У збірці інструкцій для управлінського персоналу великої американської фірми “Дженерал електрік” є положення, згідно з яким жоден службовець управлінської праці не має права робити комусь критичні зауваження у присутності третіх осіб.
2. Ввічливість і привітливість. Добре відомо, що елементарна ввічливість невіддільна від загальної культури людини. Життєвий досвід свідчить про те, що ввічливість діє тією ж мірою, що і упевненість у собі.
3. Уміння говорити і вміння мовчати. Дослідження, що були проведені в США, показали: 60% свого робочого часу люди управлінської праці говорять, 40% - читають, пишуть, виконують іншу роботу.
4. Керівник повинен цікавитись життям своїх підлеглих. Це - одне з центральних правил американської системи управління [185, с.169-186].
Деякі аспекти японської системи управління
А зараз коротко зупинимось на японській системі управління. Японія - азіатська держава з досить високим рівнем економічного розвитку. У середині ХІХ ст., коли вся Європа була капіталістичною, у Японії ще був феодалізм. Після поразки у 2-й світовій війні економіка Японії була зруйнованою. Сьогодні ж за рівнем економічного розвитку Японія займає 3-тє місце у світі після США і Німеччини.
Сьогоднішня економіка Японії успішно конкурує з економічним потенціалом найрозвинутіших країн світу. Робітники японських компаній і фірм являють собою досить однорідну групу з високим рівнем кваліфікації. Ця однорідність є сприятливою передумовою для організації бригад і постійних контактів між робітниками. Більшість робітників мають хорошу освіту. Після закінчення обов’язкового 9-річного навчання у неповній середній школі 90% японських дітей поступають у 3-річну страшу школу. По її завершенні від 40 до 50 відсотків випускників поступають до університетів, а решта йде на виробництво.
Важливою рисою японської системи управління є робота приблизно 35-40% робітників на одних і тих же підприємствах усе життя. Це, головним чином, робітники великих корпорацій. Сутність названої кадрової політики в Японії полягає в тому, що фірма здійснює найом робітників один раз на рік, коли молодь завершує навчання у середніх школах та вузах країни. Будучи один раз прийнятим на роботу, робітник залишається тут до виходу на пенсію. А примусове увільнення когось в Японії є серйозним покаранням, оскільки в іншому місці робітника ніхто не прийме на роботу. Так званих “варягів”, яких прогнали, там ніде не беруть. Тому кожен дорожить своїм місцем.