Кожна фірма має свій “фірмовий одяг” для працюючих і навіть свій гімн, який японські робітники співають перед початком робочого дня. Японські корпорації докорінно відрізняються від західних. Чим саме?
По-перше, турботою про людей. Кожна японська фірма двічі на рік виплачує кожному працівникові велику суму грошей у формі винагороди за роботу, причому її величина залежить не від індивідуальних зусиль виробника, а від економічних показників усієї фірми.
По-друге, японська система управління характеризується своєю демократичністю. Тут працівники консультуються один з одним та зі своїми керівниками і обговорюють з ними проблеми фірми. Японці названий порядок іменують “прийняттям рішень знизу”.
По-третє, робітники і службовці японських фірм мають більш широку спеціалізацію у порівнянні з їхніми колегами на Заході.
По-четверте, великі японські корпорації забезпечують своїх виробників і службовців роботою, безробіття в таких фірмах практично не буває. На всіх рівнях корпорації люди працюють невеличкими бригадами або робочими групами. На відміну від західних країн, система авторитетів визначається діяльністю групи, бригади, а не індивіда на ієрархічній піраміді [186].
Боротьба японців за підвищення якості продукції викликала до життя різні методи контролю їх якості, які широко застосовуються на практиці. До цих методів відноситься усе: від педантичного ставлення до чистоти робочого місця і до гуртків якості, використання контрольних карт для виявлення причин бракованої продукції і навіть право робітників зупиняти конвеєр для виправлення дефектів.
Цікавим є і такий факт. На промислових підприємствах люди працюють в одному приміщенні і навіть керівник (скажімо, начальник цеху) знаходиться разом з людьми, в одному із вуглових відгалужень. Заробітна плата не дуже прив’язана до посади працівника, а багато залежить від кваліфікації і стажу роботи. Профспілки у японців організовані за ознакою приналежності до фірми і об’єднують працівників різних спеціальностей.
Загалом Японія об’єднала свої технологічні та управлінські ресурси як на макро-, так і на мікрорівнях. Великі й дрібні фірми досить часто через систему контрактів (і приятельських взаємовідносин) діляться технологічними лініями, маючи при цьому взаємну вигоду. Корпорації і банки також досить часто об’єднують ресурси. Уряд і представники великих корпорацій працюють у тісному контакті, обмінюючись інформацією і спільно розробляючи курс, який забезпечує високий рівень конкурентноздатності японської економіки на світовому рівні.
ВИСНОВКИ
Здійснений аналіз наявних у зарубіжних та українських авторів концепцій соціальної адаптації, дозволяє зробити висновок, що погляд на адаптаційні процеси, характерний для світової соціологічної науки минулого, був спрямований на дослідження еволюційних або достатньо стабільних систем, які змінюються повільно. Сучасному ж переходу до нової системи життєдіяльності в пострадянських країнах притаманні риси нестабільності, революційного характеру змін, ознаки спонтанної самоорганізації тощо. Це передбачає створення нових концепцій, методології та методики дослідження процесів соціальної адаптації, особливо за умов суспільного перелому.
Проаналізувавши найбільш плідні ідеї та перспективні тенденції в еволюції наукових поглядів на проблему, автор прагнув уточнити визначення соціальної адаптації особистості як процесу і стану пристосування до змін у зовнішніх (соцієтальних і локальних) соціальних умовах та обставинах, внутрішніх якостях і рисах адаптанта (біологічних, соціально-психологічних, статусно-рольових), що відбуваються завдяки змінам як соціальних стереотипів поведінки, соціальних практик, цінностей, так і способів інформаційно-інтерпретативного відображення (конструювання, реконструювання) реальності у свідомості особистості.
Виокремивши та сформулювавши теоретичні засади аналізу соціальної адаптації в умовах перехідного суспільства, детально зупиняємося на дослідженні сучасних соціологів механізму соціальної адаптації особистості, виявляючи його як сукупність засобів, за допомогою яких активується та самореалізується адаптивний потенціал. Було показано, що в суспільстві, що перебуває в стані трансформації, виникли умови ускладнення механізму соціальної адаптації, оскільки вони характеризуються невизначеністю всеохопної ціннісної системи і поширенням мімікрійних адаптаційних практик. Усе це вплинуло на деформацію особистісних ціннісних систем.