— Ні, я не буду жінкою твоїх чоловіків. Ти мене відпустиш.
Тоді Шаша стала однією ногою у воду, протягнула величезну ручищу і обхопила Летицію за лікоть, щоб та не поспішала тонути.
— Ти чаклунка, ти розумний, думай сам, — сказала вона. — Моя подобається червоноголовий чоловік. Він дуже красивий. Інші чоловіки ревнувати і сумувати. Моя давати їм тебе, і вони задоволені. Ти теж задоволений. Дванадцять хороший чоловік! Ні, — закінчила вона, — моя не можу тебе пускати.
— А якщо всіх вас відпущу я? — скрадливо мовила Летиція, знизу вгору дивлячись на ту, від котрої залежав її порятунок. — Додому, в Африку?
— Куди? — перепитала Шаша. — Що такий «Африка»?
Летиція почала їй пояснювати, але тут сили мене полишили. Далися взнаки наслідки удару і хвилювання. Запаморочилася голова, я відчув невимовну слабкість і втратив свідомість.
Про подальший розвиток подій я можу лише здогадуватися.
Їхнім свідком я не був.
Після всіх потрясінь, після отриманої травми я був недужий. Ніч я проспав мертвим сном, а коли отямився, виявилося, що я лежу на піску, дбайливо вкритий пальмовим листком. Поруч шаруділи хвилі, долітало розмірене скрипіння.
Піднявши крилом листок, я побачив дивовижну картину.
Був приплив, рівень води піднявся вище середини рифів, що обрамляли лагуну. За тридцять кроків від кромки млявого прибою гойдалася на хвилях шхуна, яка ще вчора здавалася назавжди осілою на мілині. В першу мить я не зрозумів, кому і як вдалося витягнути її з піску, але потім побачив прив’язані до корми канати.
Палубою і вантами снували чорні голі матроси. Хтось котив бочку з водою, хтось невміло, але заповзято тягнув за трос. Моя дівчинка сиділа на містку, віддаючи накази.
Поруч, обмахуючись гілкою, сиділа Чорна Королева і перекладала накази своїм підлеглим.
Я не міг уторопати, що відбувається. Летиція пливе з дикунами в Африку? Але вона не вміє керувати кораблем, не знає навігації!
Виповз я зі свого імпровізованого укриття, спробував змахнути крилами — вийшло. Вони висохли і були достатньо сильними для польоту.
Що ж, в Африку, то в Африку. Куди моя дівчинка, туди і я!
За хвилину я був на шхуні. Сів на кормовий ліхтар, роззирнувся.
Виявилося, що з берега я побачив не всіх, хто перебував на містку.
Летиція стояла, Шаша сиділа, але була тут ще одна людина, яка лежала.
Гаррі Логан, блідий і змучений, валявся на палубі, прикутий до ноги королеви довгим тонким ланцюгом — певно, раніше на ньому тримали «чорний товар».
— Що тепер? — запитала його Летиція.
Штурман слабким голосом відповів:
— Все готове до відплиття. — Лишилося тільки крутити капстан і піднімати вітрила. — Він послинив пальця, ловлячи напрямок вітру. — Потихеньку. Досить форстакселя і клівера…
— Двох людей он до тієї штуки, крутити палки, — пояснила Летиція королеві. — Ще двом тягнути он за ті мотузки.
Шаша гаркнула:
— Шатумба зандезі уммарда! Кондола му ругнуда дангале кенде лабасесі! Шанда, шанда!
Дивно, але все вдалося: якір підняли, вітрило поступово розгорталося і наповнювалося вітром. Рівний, свіжий пасат віяв у східному напрямку, як і має бути в цьому сезоні. Вітер віяв у бік Африки і, якщо не трапиться якоїсь природної аномалії, за два-три тижні доправить Шашу та її людей до рідних берегів..
— Епіне, не залишай мене з цим чудовиськом, — розбитим голосом попросив Гаррі. — Ти не уявляєш, що вона зі мною витворяла сьогодні вночі! Не знаю, як я тільки залишився живим!
Чорна красуня любовно потріпала бідолаху за руду потилицю. Він втиснув голову в плечі, схлипнув.
— Жолі-ду пті ом, — проворкотіла Шаша. — Боку плезір пандан вояж.[42]
Логан заплакав.
Вона підняла його, наче болонку. Смачно поцілувала своїми бузковими губищами і посадила до себе на коліна.
— Тужур авек муа, мон шево-руж![43]
Не знаю, чи можна звинувачувати мою вихованку в тому, що вона зловтішно розсміялася.
— Вдень ти стоятимеш біля штурвала, прикутий ланцюгом, а ночами — задовольнятимеш Чорну Королеву. А коли зовсім видихаєшся, тебе викинуть, як потріпану ганчір'яну ляльку!
— Моя ніколи не кидати червоне волоссячко! — запротестувала Шаша, — Багато годувати, багато любити. Народжувати багато-багато дітки.
Корабель повільно рушив у бік вузької протоки.