— Бастьєн-Крістоф Сальє був на фрегаті «Ластівка» на посаді адміралтейського писаря. За сучасною термінологією, це щось типу державного контролера. Лікар Епін, про якого мій пращур пише у доволі неприязних виразах, напоїв його отруєним ромом і кинув помирати в ущелині. Отямившись, Бастьєн довго блукав гірським лабіринтом. Лише на третій день, уже втративши надію, він зумів вибратися в джунглі. Там ледь не потонув у болоті. Всі свої нещастя він описав дуже детально, та я не буду їх переказувати. Повернутися до водоспаду він не намагався. Сам вигляд гірського масиву викликав у Бастьєна жах і відразу. Пращур містера Делоні, певно, вже відплив на своєму плоту, і Сальє два тижні прожив на острові сам. Харчувався черепашками і фруктами. Посивів. Молився Богу. Зарікся, якщо повернеться додому, ніколи більше не полишати суходолу. Два тижні по тому повернулася «Ластівка» і підібрала писаря. Він змінив ремесло і дійсно ніколи більше не виходив у море. Його лист, власне, залишений як повчання дітям: ось-бо до чого призводять авантюризм та гонитва за химерами. Але шлях від кам’яної статуї до водоспаду описаний з виключною точністю. Деякі деталі у нас із містером Делоні викликали сумнів, тому що Бастьєн, дитя свого часу, багато пише про чаклунство і заклинання. Однак його вказівки безпомилково вивели нас до потрібного місця. Знайти вхід у сховок — це вже ваша прерогатива, містере Фандорін.
— «Сер Ніколас», — суворо поправила Сінтія.
Магістр історії зосереджено обдумував нові свідчення: гірський масив, лабіринт, водоспад. Ясності від цього не додалося. Радше навпаки.
— Ви казали, Філе, у вас уже є план. Саме час його розкрити, — сказав Ніколас і зробив жест запрошення в бік джерсійця, наче поступаючись йому трибуною.
Делоні повністю відійшов від потрясіння. Певно, розмови про мільйони повернули йому завзятість.
— До біса шпигунів! — Він погрозив комусь невидимому пухким кулаком. — Нехай тільки попхаються. Ми зможемо захистити свої інтереси. А план пропонується ось такий. Завтра вранці ми прибуваємо в Форт-де-Франс. Корабель стоїть там два дні, потім пливе далі вже без нас. Ми залишаємося.
— Крім мене, — вставив Фандорін. — Я планую продовжити плавання. Думаю, двох днів достатньо, щоб зрозуміти, є на Сент-Морісі сховок чи ні.
— Ви хочете сказати, що об'єкт пошуку захований неглибоко? — швидко спитав Міньйон, поглинаючи Ніку очима.
— Гадаю, так, — з недбалим виглядом відповів Фандорін. Якщо сама місцевість не надасть лічилці хоча б якогось сенсу, розраховувати все одно не було ні на що. — У випадку особливої необхідності я можу, звісно, затриматися ще на день-два. Дожену теплохід на Барбадосі.
Сінтія сказала:
— Інтереси племінника при укладенні опису скарбу представлятиму я..
При цих словах на обличчях усіх учасників наради з'явився мрійливий вираз.
— О’кей, немає питань. — Філ енергійно потер руки. — Я все підготував. Завтра на пристані нас зустріне Фреддо і відразу, не гаючи часу, доставить нас на Сент-Моріс.
— Фреддо? — перепитав Ніка. — Це ім'я чи прізвище?
— Поняття зеленого не маю. Я завжди називав його просто «Фреддо». Мінні його знає. Це власник риболовної бази на Сент-Морісі. Єдиний житель острова — якщо не рахувати сина. Хлопчина підріс і тепер допомагає татусеві. Раніше Фреддо управлявся на острові сам. Він не постійно там стирчить. У сезон дощів туристи ловити рибу не приїздять, тому Фреддо живе півроку в Форт-де-Франсі, а півроку на Сент— Морісі. Такий у них сімейний бізнес. Я знаю цього старого пройдисвіта сто років —. ще відтоді, як приїхав на Сент-Моріс шукати скарб уперше.
— Отже, ця людина в курсі справи?
— Що я, з глузду з'їхав? — Делоні навіть образився. — Він гадає, що я археолог. Там, на острові, у шістнадцятому і сімнадцятому століттях буди іспанські копальні. Ось їх я й досліджую. Може, спочатку Фреддо щось і підозрював. Він не простачок. Але стільки років минуло. Він же бачив, що ніякого зиску від моїх поїздок немає. Мільйона свого часу я представив як свого колегу з Франції. Мінні схожий на сухаря-професора, чи не так? — Джерсієць підморгнув нотаріусу, але той не посміхнувся. — Про міс Борсхед я написав, що вона світило історичної науки з Оксфорду. Ви, Ніку, наскільки я зрозумів, теж щось на кшталт історика?
Вичерпно точне визначення, подумав Фандорін: «щось на кшталт історика» — і журливо кивнув.
— Отже, проблем не виникне. Я надіслав Фреддо перелік устаткування, яке слід докупити. Щось залишилося від нашої минулої експедиції, та завдяки фінансовій участі міс Борсхед з'явилася можливість замовити найсучаснішу апаратуру. Фреддо підтвердив імейлом, що все прибуло: детектори, бури, підйомні й освітлювальні пристрої. Можемо довбати, рити, підніматися, спускатися, проводити підривні роботи. Технічне оснащення на рівні.