– Так? – Вебер проковтнув слину.
– Дзвонила Елька, – сказав Макабра. – Бажає зустрітися.
– Знаєте пане, я...
– На півдорозі. – Сержант не звернув уваги на таку дрібницю, як на намір співрозмовника щось сказати. Йому було байдуже. У нього самого було що сказати.
– Вона сказала, – не дав Макабра перебити себе, – що до того, про що ви маєте гадати, найкраще підходить венгеровська оправа.
Вебер напружив розум.
– Вагнерівська? – наважився запропонувати він.
– Я ж власне і казав, що вагнерівська. Що означає Байрейт.
Похмурий співрозмовник простягнув священику аркуш паперу з кількома групами цифр, що позначали довготу і широту. Потім розвернувся і рушив до виходу.
– І вирушай, краще за все, негайно, – крикнув він, не обертаючись.
Німецькі шосе справили на Барського велике враження. Навіть не самі дороги, хоча в травні, в мінливу погоду, в дощі і сонці, вони виглядали справді неймовірно. Але найбільше його зачарувала культура водіння, тобто відсутність хамства. Навігація, хоч і німецькою мовою, працювала ідеально, знаходячи найкращий виїзд на Байрейт, а потім ведучи їх вузенькими вуличками. Хоча, побачивши вивіски, у Марчіна склалося враження, що він якось обійдеться і без комп’ютера.
Потоцька зупинилася на стоянку під великими деревами в бічній вулиці. На всякий випадок, якщо вона не зможе знайти дорогу назад, вона дістала навігаційний комп’ютер з машини та взяла його з собою.
– В поліції щось знають? – з цікавістю озирнувся Барський. Атмосфера міста була неповторною.
Потоцька перевірила свої есемески. Жодних новин. Єдине, що вони знали наразі, це те, що Майхржак загинув у автокатастрофі, розчавлений великою вантажівкою. З такими травмами важко сказати, чи допомагав йому хтось ломом після аварії чи раніше. Лом – ідеальний інструмент. Кожен постріл із пістолета (навіть, будучи п'яним, в якості акту сімейної помсти) відразу ж насторожить всю громадську думку і всіх журналістів. А лом? Смішно. Кому різниця, Лешек Юрка чи Тадек Геня? Вдарили і все.
Однак ця констатація не допомогла вирішити просту проблему: чому Майхржака вбили. Їх намагалися налякати? Ніякого сенсу. Саме тоді була б використана вогнепальна зброя, переважно кулемети, що поставило б Потоцьку в скрутне становище, розголошуючи справу, паралізувавши таким чином можливість будь–якого кроку. І що? Ви хотіли чогось дізнатися у Майхржака? То чому, в біса, його вбили? Скоріш б, його викрали. Яка може бути мета такого химерного вчинку? Позбутися свідків? А свідком чого став Майхржак? Що він мав у своєму розпорядженні? На жаль, відповідь була лише одна. Найгірша. Саме так робить той, хто потрапив у пастку. Це дія того, за ким полювали, поставили біля стіни, заставили робити істеричні рухи. "Бестію" без протиотрути може використати лише хтось, наляканий до краю. А такий найгірший, тому що непередбачуваний.
Потоцька звернула на широку дорогу, вимощену бруківкою, що вела до якоїсь брами. З обох боків були розкішні ресторани. Напевно, вони приймали публіку вагнерівських фестивалів, але зараз, як свідчать рекламні банери, не гребували грошима простих туристів, пропонуючи величезні знижки.
Вони перевірили географічні координати. Зустрілися в ресторані на лівій стороні вулиці. Отець Вебер і сестра Юстина вже чекали, доводячи, що пунктуальність має бути такою ж важливою католицькою рисою, як і побожність. Обидва в цивільному вбранні, яке ідеально підходить цьому місцю.
Багатий, добре одягнений плейбой і його сексуальна дівчина. Потоцька та Барський, трохи втомлені останніми поневіряннями, нагадували учасників університетських протестів шестидесятих років, коли надмірна увага до зовнішності була не головною справою.
Отець Вебер швидко встановив ієрархію питань і важливість співрозмовників. Він запропонував дамам сісти десь подалі і попліткувати. Потоцька мало не вибухнула, але, мабуть, ця розмова мала відбутися наодинці.
– Перш за все, я хотів висловити свої найщиріші співчуття... – почав Вебер, коли, перекинувшись кількома словами з Елею, вони з Барським нарешті залишилися наодинці, але йому не дали закінчити.
– Не треба, – іронічно посміхнувся міліціонер.
На священика це не справило особливого враження. Він одразу перейшов до стилю, нав’язаного Марчіном.
– Чого ти хочеш? – коротко спитав він.
– Робиться жарко. Мало того, що все вказує на те, що наш опонент просто запанікував і починає діяти нераціонально, але він також має деякі дивні джерела інформації.
Вебер помітно скривився.
– Які дивні джерела інформації?
– Ви пам'ятаєте зустріч зі свідком? Майхржак розмовляв із ним у лісі, – продовжив Барський. – Відразу після цього того чоловіка вбили.