– Ага, хіба розумію, – кивнув той, посміхаючись. – Така собі супершикарна психіатрична лікарня для еліт, розташована подалі від людських очей?
– Це місце підходить для цього ідеально, – продовжила Потоцька.
– Але чому в Польщі?
– Прошу вибачити відвертість, але ж відповідь є простою. Містер пам'ятає п'єсу Альфреда Жаррі "Король Убю"[9]? "Все діється в Польщі, або ж ніде", так він написав. І так дуже часто вас і бачать західні еліти. Але ж, з іншого боку, за останні роки ви довели, що є країною досконало організованою, маючою досконалих спеціалістів, що ви є найкращими з усієї групи країн східного блоку.
Лікар кивнув. Вся ви відповідь явно йому сподобалася і могла переконати. Саме таким він і вважав західний бізнес.
– Ну так. Тепер все стає більш зрозумілим. Окрім одного питання. Чому звертаєтесь з цією справою саме до мене? Не я є власником центру, і не я буду його продавати.
– Звичайно.
Потоцька відірвала очі від вікна. Макабра наздогнав когось в білому халаті і завзято його про щось розпитував.
– Так ось, шпиталь, який тут повстане, не може розглядатися в якості шикарного місця для вмирання невигідних родичів. Він повинен мати результати. І то не з останньої хвилі, а результати за багато років. Які були досягнуті перед купівлею об'єкту. Містер мене розуміє?
– Щиро кажучи, ні, – признав завідувач.
– Тоді спробую все пояснити. Частина персоналу буде заміненою на англомовну. Але ж я бажаю, щоб ви, містер доктор, і далі вели роботу центру. У містера повинні бути результати та науковий доробок. Але ж не це є проблемою. Містер опише якісь випадки, а вже ми подбаємо про те, щоб ії опублікували в ведучих західних медичних виданнях. З цим ніяких проблем.
Завідуючий був явно піднесений видінням заробітної платні, що сплачувалася б в євро. Він гарячково думав над тим, а скільки ж це він міг заробляти: десять тисяч євро? П'ятнадцять? У місяць? О Боже…
– Але ж, які я можу мати результати. При такого роду хворобах, при відсутності обладнання і…
– Краще за все, якби тут трапилося якесь чудо! – Майхржак вперше включився до розмови. – Якесь чудо. А ми винаймемо спеціалістів та обладнання, щоб це дослідити та описати. Пан підпише.
– Чудо… – Завідувач повторив це слово мов автомат, оскільки його думки кружляли зовсім по іншій орбіті. Вони кружляли десь близько до літаючих десь рядом перерахунків з євро в злоті, з англійським пенсійним страхуванням, з комерційним полісом і таких собі різних сателітів. – Чудо. А власне ж, нещодавно таке одно тут і трапилося.
Бінго! Сестра Юстина напровадила їх точно. Але ж, в решті решт, Церква і була установою, покликаною власне до нагляду за справами не від світу цього. Ах! "Під час огляду місця пригоди було локалізовано чудо. В одному екземплярі. Про це теж, більш–менш, йде річ в поліцейському бізнесі. Мати добрих інформаторів.
– Чи могли б ми почути ще щось? – Потоцька допила свою каву. Сержант Макабра за вікном власне намірявся в сторону головного будинку шпиталю. Цікаво, чи буде він допитувати хворих. – На базі одного цікавого припадку можна опрацювати більше десятка наукових статей.
– І не одну дисертацію, – зі сміхом підхопив завідувач. Він був під враженням факту, що іноземка так добре знала польські реалії. – А справа і насправді цікава.
Макабра в саду різко змінив напрям ходи. Він наскочив на якогось типа з гумовим шлангом, схопив його за плече і потягнув кудись в глибину, звідсіля не було видно.
– Це дивна історія. Пацієнт знаходиться у нас років з двадцять. Увесь цей час ми не відмічали будь–якого покращення,– почав лікар.
– А що з ним сталося?
– На диво, про це ми як раз докладно знаємо. – Завідуючий прийняв позу когось, дуже замисленого, але добрим актором він не був. – В січні вісімдесят дев'ятого року мали місце якісь бандитські порахунки…
– Бандитські? – допитувалася Потоцька.
– Що ж, добре. Оповім так, як сам почув. На початку січня певна спортсменка, конкретно – бігова лижниця, готувалася до змагань. Це було якесь відлюддя, ліс, хащі, малі озерця.
– Де?
– Мені не відомо: де. І зараз ви дізнаєтесь, чому.
– О'кей. Слухаємо.
– Певний час по польовій дорозі над'їжджає якийсь автомобіль. Всередині якийсь один чоловік питає про якийсь дріб'язок. Жінка продовжує тренуватися, біжить далі через ліс, раптом бачить машину, що раніше їхав повз неї. Тип палить сигарету над берегом якогось озерця, а з другого автомобіля, що над'їхав навпроти, висідають троє чоловіків. Відразу ж видно, що то есдеки.
Лікар оповідав про випадок, нібито читав поліцейський рапорт.
9
"Король Убю" – гротеск у кількох діях з обсценною лексикою та жартами про екскременти. Головний герой є сумішшю Гітлера (п'єса написана до його появи на політичному горизонті) і товстого вчителя фізики, скопійованого з ненависного мсьє Ебера з провінційного ліцею, де навчався режисер і автор п'єси. Спочатку Жаррі написав короткі сценки для ляльок, потім склав їх у трилогію: "Король Убю, або Поляки", "Убю–рогоносець" та "Убю в кайданах". Жаррі точно передбачив вектор розвитку історії XX століття з усім насильством і тортурами, яких зазнала людина. "Король Убю" виявився попередником абсурдизму і дав точну картину світу, в якій головне – прагнення влади та багатства через насильство. Вигадана Жаррі наука патафізика (прагнення висунути в центр мистецтва потворне і змусити глядача здригнутися від жаху) – провісниця важливих для XX століття футуризму, театру жорстокості та Брехта.