– Я їду до Абверу, – прозвучало в динамікові. – Мушу закінчувати.
– О'кей.
Потоцька не встигла спитати, чи то безпечно винюхувати в АВБ[27], бо на сходах з'явився Барський, непомітно обнюхуючий себе, щоб перевірити, чи інтенсивний запах свіжих фруктів на його шкірі ще не випарувався.
– Ну я й перелякався, – сказав він. – Прохожу біля твоєї кімнати, а там раптом чую чоловічий голос, хоча нікого й нема.
– А, це тільки комп'ютерна програма. Повідомила, що поновила вірусну базу.
– Голосом? Сам по собі?
– Вона незалежна, – втрутився Майхржак. – А от колись сталася в мене з нею красива історія. Сиджу собі в сестри, а туди приходить ксьондз після коляди[28]…
– Ксьондз до такого антихриста? – буркнула Потоцька.
– Він до сестри прийшов. Ну і почав освячувати квартиру. Тільки свячена вода попала на комп'ютер, як раз прозвучав гробовий голос: "Вірусна база актуалізована".
Всі почали сміятися. Однак, замовкли, побачивши вираз на обличчі Барського.
– Пішли до саду. – Потоцька відкрила двері на терасу. – Сніданок чекає. Як тобі спалося?
Всі усілися за столом, поставленім біля невеличкої сосни.
– Як на таку масу вражень, заснути якось вдалося, – смутно всміхнувся Барський. Він дивився на делікатеси, розставлені на сніжно–білій скатертині. – І ти завжди так снідаєш?
– Ну, з чого ти… – Еля потягнулася, випрямляючи руки. – Просто сьогодні в мене гості. Ми нікуди не спішимо…
Марчін кивнув.
– Коли починаємо?
Потоцька збентежено зиркнула і відповіла питанням на питання:
– Що починаємо?
– Ну, слідство, – пояснив міліціонер. – Бо я ж бачу, що ви не маєте загального уявлення, що воно діється. А я так взагалі, мов дитина в тумані.
На цей раз дівчина була явно зацікавлена. Майхржак теж наблизився.
– А в тебе є якісь ідеї? – спитав він Барського.
– Колись я бачив один такий фільм. До чоловіка після декількох років повернулася пам'ять, але ж тільки частково. Він їздив різними містами, і коли він їх бачив, до нього повертались фрагменти подій.
– Таких фільмів я бачив, мабуть, із сотню, – буркнув поліцейський, знизавши плечима.
– Тоді почнемо власний.
Марчін не став перейматися аргументом Майхржака.
– А він має рацію, – підтримала його Потоцька. – Бо ж завідувач казав, що він або ж переживе шок, який може повністю відібрати в нього розум, або ж стане пригадувати факти, один за одним.
– Ну добре, добре, – Майхржак, як і завжди, був конкретним.
– А ти пам'ятаєш, хоч щось, з власного слідства?
Барський заперечив.
– Ні. Однак, пам'ятаю, з чого все почалося. З візиту у певного есдека на Грюнвальдскій площі. Мені хотілося спитати у нього, що таке "бестія".
– Ну, і що ж це таке. Ти дізнався? – допитувалася Потоцька.
– І досі не знаю.
– Він тобі не сказав?
– Не пам'ятаю.
– Ну, тоді може ти пам'ятаєш, чому ти зацікавився цією справою?
Барський нарешті зрозумів, що масло зовсім не схоже на масло, а, скоріше, на маргарин. І знаходиться в кольоровій пластиковій коробочці. Він поволі почав намазувати собі канапку.
– Я провадив справу про вбивство одного лікаря. Навіть номер справи пам'ятаю.
Задоволений Майхржак розсівся вигідніше.
– Цю справу ми, можливо, витягнемо з архіву. І побачимо, чим вона закінчилася.
Барський поклав на хліб шматок шинки. Пахла вона апетитно.
– То що, після сніданку і рушаймо?
– Увечері, – остудила його Потоцька. – Мушу купити тобі якийсь одяг.
– А що, те, яке в мене зараз є, погане? – засміявся міліціонер.
– Бачиш, зараз у різних місцях встановлено камери. Придбаю тобі якусь блузу з каптуром, бо ж ми не бажаємо, щоб твоє обличчя всюди реєстрували і оглядали Бог знає хто.
– На холодне дмухаєш, – втрутився Майхржак. – Але тут ти маєш рацію. Краще дмухати, ніж ошпаритися.
Барський знову не все зрозумів. Камери? Цікаво, а за що їх купили?
– Слухайте, а яка зараз інфляція?
Потоцька почала сміятися.
– Напевне ти пам'ятаєш ті часи, коли вона перевищувала тисячу відсотків?
– Ммм…
– Сьогодні вона складає відсотка два, а то і менше. Я не економістка, і уяви не маю, скільки точно.
Ось це Барського явно зацікавило. І важко дивуватися. Дискусії про кризи в його часи були, хіба що, єдиною поважною проблемою, про яку велися розмови в телевізорі.
27
АВБ – Агентство внутрішньої безпеки (
28
Католицька Церква в Польщі прийняла період після Різдва як час душпастирських візитів. Таке відвідування домівок парафіян триває до Стрітення Господнього, тобто до 2 лютого.