Потоцька: "Меблі?".
Есбек: Пан напевне пам'ятає ті часи, а пані – ні. Так. Для бандитів тоді цінними були навіть меблі".
Майхржак: "А чому він прийшов до вас?".
Есбек: "Частково я знаю відповідь, частково – ні".
Потоцька: "Будь ласка, чи можна детальніше".
Есбек: "Мене направили в міліцію вести нагляд за тією справою. Звичайно ж, не приймати участі у слідстві. Я просто перевіряв звіти".
Потоцька: "Відносно чого?".
Есбек (сміючись): "Щодо того, чи не є справа політично мотивованою. Лікар написав важливу наукову статтю і збирався їхати на конференцію на Захід".
Потоцька: "То Служба Безпеки здійснювала пряме, оперативне керівництво міліцією?".
Майхржак: "Розслабся, Елю. Мала, не мала, не мала, мала. Покажи пальцем на що завгодно, і ти будеш правою".
Есбек: "Ото ж то. Саме воно".
Потоцька: "А по що Барський прийшов до панв?".
Есбек: "Він хотів знати, що таке бестія".
Потоцька: "І що це таке?".
Довга хвилина мовчання. Невже есбек знизує плечима? Чухає чоло? Чи він робить такий вираз обличчя, який натякає на те, що він ні в чому не винен?
Есбек: "Знаєте... Він був трохи наївний. Він вважав, ніби бестія – це назва операції Управління Безпеки. Якоїсь ширшої. Зрешта, я не знаю, що саме він мав на увазі".
Потоцька: "І що ви йому сказали?".
Есбек: "Це точно не було кодовою назвою будь–якої операції. Не будемо смішними, адже це не кримінальний фільм. Акції "Тайфун", "Пекло", "Сомосьєра", "Відьма"... Нічого з цього. Якщо якась операція і проводилася, то в рамках конкретної справи, яка мала номер і код, і була занесена в матеріали. І номером позначали конкретні дії. І якщо хтось робив це напівприватно, в рамках фракційної боротьби чи взагалі, вчиняючи злочин, він не давав акції кодової назви. Чи знаєте ви якусь кодову назву операції з убивства отця Попелушко? Ну, будьмо серйозними!".
Потоцька: "Ви впевнені?".
Есбек: "Впевнений. Можливо, там багато мудаків працювало. Але точно не екзальтовані кретини. Акція "Привид", "Різня 6", "Брудна робота" і, нарешті, "Бестія". Цим займалися Зейдлер–Зборовський та Джо Алекс[35]".
Потоцька, мабуть, запитально глянула на Майхржака, бо надінспектор пояснив:
Майхржак: "Це автори кримінальних романів того часу".
Потоцька: "Яким дивом міліціонер прийшов розпитувати співробітника безпеки про внутрішні справи вашої контори? Невже він був таким наївним, щоб вважати, ніби щось почує?".
Есбек: "Але ж почув. Цей скотиняка був неймовірно розумним і вмів розмовляти з людьми. Можливо, він прийшов в іншій справі, можливо, просто хотів мене випитати. Але щось спонукало, що він зачепив те, що його насправді цікавило. І він почув відповідь".
Майхржак: "Яку?".
Есбек: "Він собі надумав, що смерть лікаря, того інфекціоніста, може бути пов'язана зі смертю іншого лікаря і його лаборанта. За півроку перед тим".
Майхржак: "І що ви йому сказали?".
Есбек: "Що це параноя. Я послав його до майора Зубжицького. Відставний слідчий, у якого також була манія стежити за смертю лікарів. Тільки в шестидесятих роках. Сподіваюся, що Барський туди непішов".
Майхржак: "Чому?".
Есбек: "Тому що Зубжицького вбили через кілька днів після нашої розмови".
Потоцька: "Здогадуюсь, що, тупим інструментом?".
Есбек: "Ні, шановна пані. Його напоїли і штовхнули під автобус. Так казали свідки, принаймні про те, що штовхнули. Великі дози алкоголю були виявлені лише в крові загиблого".
Потоцька: "Ну і що?".
Есбек: "І нічого. Алкоголізм тоді був поширеним явищем. А хто з якимсь п'яницею посварився, і через що це було, одному Богу відомо. Зловмисників не спіймали, тому що міліцію повідомили лише через півгодини, а приїхали вони ще через чверть години. Це ще не були часи мобільних телефонів. А після того, як стемніє отримати доступ до звичайного телефону або знайти працюючий таксофон на околиці міста було нелегко".
Потоцька: "А ви ці справи не пов’язали?".
Есбек: "Ні. Вони не були політичними, тому не моїми. І, крім того, це була зовсім не моя ділянкак роботи".
Майхржак: "Вам відомо, що сталося з Барським пізніше?".
Есбек: "Так. Приблизно через місяць він зник. Напевно, це був грудень чи січень…".
Потоцька: "Як можна не відрізнити грудень від січня?".
Есбек: "Минуло двадцять років".
Потоцька: "Але ж грудень – це свята. Все навколо кричить, що наближається Різдво і...".
Майхржак: "Елю, розслабся, я тебе прошу. Це була інша епоха".
Знову запала тиша. Досить надовго. Чоловіки, мабуть, іронічно посміхалися.
35
Джо Алекс (властиве, Мачей Сломчинський) – перекладач (єдиний у світі переклав всього Шекспіра, Свіфта, Джойса. Письменник детективних (серія з Джо Алексом) і міліцейських книг. Деякі з них екранізовані.
Зигмунт Зейдлер–Зборовський – польський письменник, автор міліцейських детективіі про майора Довнара.