– Переходимо до підвеееедення підсумків...
– Божевільні! Ви, хлопці, однакові, так! Випити, з будь–якої нагоди, а те, що один із вас спав двадцять років і ледь пам’ятає, що бог знає скільки людей загинуло під час підпалу лікарні в якійсь таємній операції, це просто причина для вас це відсвяткувати. так!
– Ну, – випалив Барський, і обидва чоловіки почали реготати.
– Власне так, – махнула руками Потоцька. – Якби я затанцювала голою біля жердини, ти був би дуже щасливий.
– О, так, так, – охоче погодився Майхржак, бажаючи замовити пілон, одну штуку, і вішалку для одягу, але Барський почувався дурнем.
– В голові дещо вклалося, – пробурмотів він.
– Ти щось згадав? – підійшла до нього поліцейська.
Холера! Він відчув жіночий запах. Спочатку легкий натяк на якийсь феноменальний парфум, а потім її справжній запах. Він зі страшною ясністю уявив собі, що красива мулатка танцює на жердині. Повністю оголена. Образ був настільки сильним, що він раптом на повну силу усвідомив, що у нього два десятки років не було жінки. Він весь спітнів. На щастя, колеги цього не помітили. Сухість у роті він подолав кількома ковтками пива. Потім він булькнув ще одну чарку клятого напою, але це не допомогло. Еля повільно і чуттєво трясе сідницею, присідає прямо перед ним і повільно розсуває стегна... Він інстинктивно подивився їй в очі. Курка варена! Ця красива, розумна холера зрозуміла, що з ним відбувається. Вона це відчула! Вона злегка посміхнулася, ледь помітно, але тепло. Вона поклала свою руку на його руку. Її тепло... Між ними спалахнуло щось таке, чого вони не очікували. Так сильно, що обидва інстинктивно повернулися на свої попередні, безпечні позиції. На щастя, Майхржак нічого не помітив. Він майже допив своє пиво і замовляв ще одне.
– Щось конкретне? – Потоцька відчайдушно намагалася продовжити предметну дискусію.
Ха! І як тепер з нею розмовляти? У неї були такі гарно вирізьблені губи. Чуттєві, вони здавалися постійно вологими. Він припустив, що це ефект якоїсь сучасної помади, він помітив подібний у кількох жінок за столиками поруч. Завжди вологі губи, смаглява шкіра, що контрастує зі світлими очима, – усе це надавало їй вигляду маленької дівчинки, яка б хотіла бути європейською, вже зрілою жінкою. Він знав, що це враження оманливе, але що він міг із цим зробити? Взяти в обійми і притулити. Але це було не раціональним. І як ми можемо тепер повернутися до того, щоб бачити в ній лише грамотного, розумного поліцейського?
– Знаєте, що? – придумав він якийсь компроміс. – Може, поговоримо про це завтра? Така прекрасна ніч. Я хотів би на хвилинку насолодитися тим, що бачу.
Потоцька знову зрозуміла, що і як. І Майхржак залишився задоволений пропозицією Барського. Замовив випити, цього разу, для різноманітності, два "скажених пси"[38].
– Ви пишете якийсь чудовий твір?
Барський на мить зупинився, побачивши Потоцьку на шезлонгу з ноутбуком на колінах.
– Ні, – посміхнулася та. – Відповідаю на прострочені листи.
Марчін присів до маленького садового столика. Трохи сором’язливий, тому що Майхржак поїхав до поліцейської дільниці, щоб поговорити з сержантом Макаброю, і, в силу обставин, вони залишилися наодинці. Чоловік і жінка в надзвичайно сприятливому оточенні. Барський налив собі соку. Що гірше, вона чітко відчувала, про що Марчін думає. Вона пустотливо підморгнула.
– Трахнемося? – спитала вона прямо.
Сік зі склянки, піднесеної до рота, спочатку потрапив в трахею, а потім бризнув прямо на свіжу сорочку. Марчін відчайдушно намагався перевести подих. Потоцька відклала ноутбук і нахилилася, щоб поплескати його по спині.
– Краще?
Усе ще кашляючи, той потягнувся до паперових серветок, щоб витерти сорочку. Господи Христе! Що відповідають сьогодні на так поставлене питання?
– Ти... Ти мене здивувала, – прохрипів він, намагаючись прочистити горло.
– Аж настільки? – засміялася мило і якось тепло. А він лише зараз зрозумів, що вона щойно запитала цілком серйозно.
І знову він не знав, як реагувати, але вона врятувала його від біди.
– А як це робили раніше? Жінка подала якийсь непомітний знак, що вона хоче займатися сексом, тому що хлопець їй подобається, і... і що?
Марчін опустив очі. Він не знав, що їй сказати, але виявилося, що зустрів надзвичайно розумну жінку.
– А, тепер я зрозуміла, – ляснула вона себе по лобі. – Це не могла бути жінка!
Барський трохи розгубився, але Потоцької не перебив.
– Я вже знаю. Таку пропозицію робила не жінка. Їй це було недоречно.
Дівчина дивувала і бентежила його.
38
25 мл чистої горілки
15 мл малинового сиропу,
3–4 краплі табаско.
Саме приготування напою дуже просте. Спочатку наливаємо у склянку горілку. Налийте малиновий сироп з боків келиха і додайте|добавляйте| Чи не змішувати. Коли сироп досягне дна, випийте шот.