Марчін усе ще не розумів. Еля вирішила пояснити йому.
– Слухай. Ніхто…
Вона не встигла пояснити, що означає "ніхто". Унизу грюкнули двері. Майхржак повернувся з поліцейської дільниці. Чорт! Барський мало не вибухнув. У такий момент? Коли буквально хвилини відділяли їх від приземлення в теплому ліжку?
Потоцька злегка висунула язика і чуттєво облизнула губи.
– Спокійно, – прошепотіла вона. – Увечері будемо самі.
Майхржак ні про що не питав. Йому було байдуже, чому вони спустилися зверху разом і лише через довгий час. Навіть штани Барського, що лежали на підлозі, не справили на нього враження. Він спокійно підняв їх і передав своєму другові, який був шокований відсутністю будь–якої реакції. Марчін зрозумів, що йому справді треба багато чого дізнатися про цей світ. Він знову відчув себе дослідником інопланетної цивілізації на Марсі. А минуло лише двадцять років! Він навіть не міг зрозуміти, яким дивом Потоцька поводиться цілком нормально, без найменшого сорому чи збентеження. Мабуть, все, що сталося, було абсолютно… він не міг підібрати потрібне слово… абсолютно звичайним для них!
– Макабра – геніальний чувак. – Майхржак кинув кілька паперів на кухонний стіл. – Знаєте, що він зробив?
– Чекай–чекай. – Потоцька як раз насипала каву в сталеву ємність із чорною ручкою. – А як там з пожежею в лікарні?
– А що там має бути? Громадська думка тисне так, що котяться наступні голови. Але поки що нагорі, в міністерствах. На нашому рівні і наше міністерство ще не косять, тому що ми впоралися з цим питанням найпізніше.
– Добре–добре. І як командування прикриває дупу, коли потрібно негайно вирішити таке важливе розслідування?
– Це комісії ще будуть виясняти. Але пару винних вже схопили.
– Яких винних? – підключився Барський.
– Винних в загальній занедбаності у районі. Спокійно, притиснуть пішаків, і кожен у чомусь зізнається. Ви ж знаєте людей.
Майхржак, як завжди, продемонстрував свій програмний прагматизм.
– Але в чому винних? – ще не міг зрозуміти Барський.
– Я ж і кажу. Винних у загальній недбалості в широкому розумінні.
Потоцька нарешті ввімкнула кавовий апарат.
– У них є якась гіпотеза? – запитала вона.
– Яку ти хочеш почути? – іронічно спитав поліцейський.
– Ту що для преси.
– О, найбезпечнішу, – широко посміхнувся Майхржак. – Так от, було змонтовано нову опалювальну установку. Але залишилися запаси палива для старої, тому якийсь ідіот технік підключив стару установку, щоб спалити запаси, що підірвало нову. Під час пожежі загинув сам технік, тож на нього можна багато чого списати. Файно?
– А хто повірить, що в травні лікарню опалювали? – не втрималася Потоцька.
– А хто буде питати? Читачі напишуть чи глядачі подзвонять? Вже зараз поширюються чутки, ніби пожежа була влаштована, щоб приховати сліди розкопок скарбів вермахту, і що в цьому районі були помічені НЛО. Мережа шумить, що там російська розвідка розрахувалася з чеченцями, і все це прикрито наркотиками, які вироблялись в підвалі лікарні. Крихітко, прокинься. Хто запитає про конкретику? А очевидні, загальні недоліки ми вже частково усунули. Ми виловимо більше наступного тижня, хіба що ЦАБ[39] не випередить нас, – повідомив Майхржак.
– Ти серйозно? – запитав Барський.
–Звичайно. Я вчора читав, що в районі навіть диявола бачили. – Надінспектор на мить замовк і насупився. – Диявол, – повільно повторив він. – Елю, ти вважаєш, тебе там справді хтось помітив?
– Уееееее. – показала вона йому язик, витягнувши його на всю довжину.
Потоцька поставила чашки й акуратно наповнила їх кавою. Вона, як завжди, забула, що Барський віддав би перевагу заливайці по-турецьки.
– Гаразд, а що винюхав лісник Маруха?
– Макабра вміє знаходити інформацію. Він подумав собі так: якщо зникла папка Барського, то чи зникли інші справи? Це його привело в нікуди.
Потоцька театрально заломила руки, а потім закрила долонями обличчя.
– Що? – розгубився Майхржак.
– Діти дорвалися до комп’ютерів і вважають, ніби вони великі програмісти.
Цей коментар над інспектора явно засмутив.
– Макабра дійшов навіть до Агентства внутрішньої безпеки.
– Так? А я відчувала це першої ж ночі, коли дізналася про зникнення справи Барського. Я також перевірила Агентство внутрішньої безпеки та Центральне бюро розслідувань. Все, що вам потрібно було зробити, це запитати.
– Розумію. Документи на інших офіцерів не зникли, це ти встановила?
– Саме так.
– А як щодо справи, яку розслідував Марчін?
– Провадження в справі припинено. Це я теж перевірила.