– Расист і чоловічий шовініст в одному флаконі, – відповіла поліцейська.
– Чортівка! Та в тебе ж роги з–під кашкета стирчать, – почула вона замість вибачень.
– Ага. Ще й замшілий клерикал.
– О, чого ні, того ні!
– Зрозуміла, звинувачення забираю. Тобто в расизмі та шовінізмі ти зізнаєшся?
Майхржак знизав плечима і вже серйозно закінчив цю словесну сутичку:
– Щось мені каже, що спільно працювати нам буде добре. – Він почекав мить, поки дівчина посміхнеться, і закінчив: – Якщо тільки свідки не будуть розбігатися на всі боки, побачивши тебе.
"Старбакс" був ідеальним місцем для половини приватних – напівофіційних зустрічей. Те кафе, розміщене в комплексі "Сканська", заповнював натовп молодих бізнесменів з самої офісної будівлі, в якій заклад і розташовувався, студентів з Політехніки і художників, що розташована неподалік. Людей з іншим кольором шкіри тут бачили часто, і якщо Потоцька і помітила якийсь зацікавлений погляд, то це, скоріше, було завдяки красивим сідницями, підкресленими тонкими брюками. Пані Христина Држевецька, начальник відділу кадрів поліції, обрала містечко зовні, з видом на футуристичні вентиляційні труби і невеликий фонтан з гномиком, що тримає парасольку.
– Сподіваюся, що ви не злякалися цього незвичайного запрошення на приватну розмову? – сказала Држевецька вже на початку.
– Зовсім навіть навпаки, – Потоцька широко посміхнулася. – Я горю від цікавості, пані директорка.
– Ой, тільки прошу без цих "директорів", насправді. Звичайне "пані Крися" дозволить створити дружню атмосферу.
Потоцька знову посміхнулася. Незважаючи на свою чуттєву зовнішність шоколадки, вона була надзвичайно інтелігентною жінкою. До того ж вона вже звикла до того, що люди, виключно на підставі зовнішності, стереотипно вважали її красивою, дурненькою негритянкою, загубленою в чужій країні, чим ідеально вміла користуватися.
– У поліції всі ставляться до мене чи не як до Сталіна, – сказала Држевецька. – Він теж починав секретарем з особистих справ. А я – звичайнісінька чиновниця, така сама сіренька, як усі чиновники в цій країні.
Як же! Сірим був кардинал, і ось тут слід шукати подоби, а не порівнювати зі Сталіним. Потоцька зібрала всю інформацію щодо пані директора. На перший погляд, ця жінка у віці дійсно здавалася кимось, хто перекладає папірці з шафи в шафу. Співробітники мало чого про неї знали, крім того, що вона надзвичайно побожна, пунктуально відвідує недільні меси, завжди дотримується постів, ніколи не підвищує голосу… Її навіть підозрювали в тому, що вона читає молитви під час перерви на другий сніданок. Тільки вона зовсім не була войовничою клерикалкою, що дало Потоцькій багато чого для роздумів. Вона швидко знайшла підхід до старого есбека[5], який без будь–яких проблем зв'язав її зі співробітником четвертого департаменту. Той тільки засміявся, чуючи опис звичаїв пані директорки.
– Адже вона з Вісімки ...
Після чого більш–менш описав, чого слід очікувати під час першої розмови. На запитання, а що таке "Вісімка", відповів, що то був їхній супротивник за часів ПНР – костельна розвідка. Четвертий департамент, який займався церквою та релігійними об'єднаннями, вів безпосередню боротьбу з дівчатами цієї організації. А на запитання: чому ж Четвірка програла Вісімці, він знову розсміявся і таємниче відповів, що вісім – це вдвічі більше, ніж чотири. У них свої люди були всюди, і кожен їм сприяв, а оскільки їх люди в міліції були, то завжди отримували якісь витоки, а в міліції?. Нуль, нічого, порожнеча ... абсолютна. Начебто важливу інформацію в центр передавали виключно в ході сповіді, тож пісеньці кінець.
– Пані Крисю, на такому високому посту та у такому відділі...
Пані директорка перебила її жестом руки.
– Чи можу я поставити вам особисте запитання?
– Так будь ласка.
– Ви віруюча?
"Акурат! – Вигукнула про себе Потоцька. – На сто відсотків, що перед цим сама все це перевірила".
– Звісно, – відповіла дівчина. – Я охрещена, допущена до сповіді, пройшла конфірмацію. І присягаюся, що з родини моєї матері ніхто і ніколи жодного польського місіонера не з'їв.
Држевецька насилу стримала готовий вирватися сміх.
– Ну, не треба так жартувати, – замовкла вона ненадовго, щоб заспокоїтися. – Я не питаю, чи ви є правовірною католичкою. Просто хотіла б знати, чи вірите ви в Бога?
Потоцька замислилась. Але що відповісти на таке запитання? Ну що… на уроки божого закону ходила, до церкви, колись, теж. А зараз? Не практикувала, чинила перелюб, пости мала там же, де й любов до ближнього, хіба що йшлося про тілесне кохання, тоді до ближнього ставилася трохи краще. Власне, ніколи і в нічим вона не знала нестачі, вона була розпещеною донечкою багатого дипломата.
5
Від "СБ" – "служба безпеки". Служба безпеки МВС ПНР – спецслужба та політична поліція ПНР у 1956–1990. Входила до структури Міністерства внутрішніх справ як підрозділу державної безпеки. IV департамент МВС ПНР – структурний підрозділ Служби безпеки Міністерства внутрішніх справ ПНР у 1956–1989. Спеціалізувався на "боротьбі з ворожою діяльністю церкви", насамперед Костелу та католицької громадськості.