Майхржак спробував пригадати. Через деякий час його осяяло.
– Вони є в "Пьотр і Павел"[45], – задоволеним тоном кинув він.
– Саме так. Я згадала і ми поїхали на Швєрадовську.
– А за що він там отримав по морді?
– Почекай. Зробили покупки, йдемо, Марчін несе два повних паперових пакети, щасливий як біс. Точно як у фільмі. В тут, невдача.
– Що сталося? – Махржака роз'їдала цікавість, а Потоцька повільно дозувала інформацію.
– Я не встигла відкрити машину, тому він поставив сумки на дорогу, щоб допомогти мені відкрити багажник. А якийсь тупорилий довбень просто їхав заднім ходом у своїй величезній вантажівці з буряками й наїхав на один з пакетів.
– Уууууу… – Майхржак знову похитав головою. – Здогадуюся, це було великою помилкою.
– Саме так. Марчін озирнувся, усміхнувся й щось прошепотів. Думаю: "Шик! Прямо як у кіно". Він засукав рукава і спокійно рушив до селюка, який саме виходив з кабіни.
– Єзус Марія. Які це можуть бути фільми? Двадцять років тому... – Майхржак раптом зблід. – Я знаю! Чарльз Бронсон зіграв месника за невинно скривджених. Сцени бійок на стоянках і…
– Можеш нічого не казати. Вони почали вовтузитися. Я не думала, що Марчін може так битися. Той тип був приблизно вдвічі більший.
– І що?
– Що–що? Отримав удар в обличчя, впав і залишився лежати, – злісно засміялася Потоцька. – Лише раз йому вдалося заїхати Барському в око.
– Марчіну не потрібен лікар?
– Нащо! Ледь пошкарябаний, – із задоволенням сказала Еля.
– А той селюк? – запитав Майхржак, уявляючи сцену на парковці.
– Йому потрібен. Хіба що патологоанатом для розтину трупу.
Вони почали сміятися.
– Ніхто до вас не чіплявся? Охорона, перехожі?
– Хто міг чіплятися? Адже я з поліції, – відповіла на запитання Потоцька.
Почувши їхні голоси, Барський підійшов до кухонного вікна. Він не питав, з чого вони сміються, його навіть не дратував той факт, що Майхржак назвав його Бронсоном і вимагав вжити заходів проти нечесної продавщиці в магазині на мікрорайоні, яка не хотіла округлити ціну до десяти грошів . Йому, напевно, вдалося зрозуміти, що світ навколо нього реальний, як в американських фільмах, але, на жаль, річ йде не про бойовики чи пригодницькі фільми. І якщо якийсь хам роздавить паперовий пакет з продуктами, Марчін не обов'язково повинен розмазувати типа по бетону.
– То що? Ви зрозуміли, де знаходиться майор Павліцький?
Майхржак глянув на нього спідлоба.
– Звичайно. Хоча йому здавалося, ніби він дуже спритний.
– Чому спритний? Якийсь молодий?
– Де там, пенсіонер. Але в нього старі звички контррозвідника.
І він почав розповідати, що пан майор приймає всю кореспонденцію "до запитання" і сплачує власні рахунки дорученнями напряму зі своїх банківських рахунків. Втім, отримати інформацію з банку без ухвали судді досить складно, тому про такий шлях не могло бути й мови. Людина – це не просто істота з плоті та крові. Десь вона є застрахованою (разом з автомобілем і будинком), десь отримує різні суми, десь платить податки. У неї багато довідок з різних контор, в яких залишає сліди. Людина користується документами, виданими різними установами, має власні номери – від PESEL чи NIP[46] до номерів телефонів, карток постійного покупця, дисконтних карток, акційних карток і навіть мобілізаційних карток. Людина – це істота, яка виробляє багато інформації про себе. Вона пише заяви, заповнює бланки опитувань, повідомляє про різні справи і, нарешті, з’являється на тисячах зображень з камер, розкиданих у якихось малоймовірних місцях. Так чи може людина зникнути?Зникнути може Барський, – пояснив Майхржак. – Для будь–якої іншої людини це абсолютно недосяжно. То чи можна знайти людину з досить популярним прізвищем? Якщо у вас є відповідне обладнання та навички, це легко, як двічі два.
– Я так розумію, що ти дізнався, де він живе? – запитала Потоцька.
– Звичайно. – Надінспектор розклав на столі дуже докладну карту. А через можливе прослуховування він не назвав назву міста, а постукав пальцем у відповідному місці. – Ось тут, – Він показав точку біля оточеного лісом озера.
Барського щось вразило в цьому докладі. У нього склалося враження, що сучасний світ – це такі сучасні радянські табори. Або роман "1984" Орвелла. Всюди тотальний нагляд. Не можна рухатися без відома охоронця, не можна навіть дихати. Однак справжні трудові табори – це простір зла, і в цьому була найбільша помилка охоронців. У сучасному варіанті табору начебто всі живуть добре. Таким чином, люди дуже продуктивні й добровільно платять величезні суми грошей, щоб стежити за собою, погоджуючись бути ув’язненими. Вони самі винаходять все більш сучасні технології, які дозволяють проводити тотальне стеження. Крім того, сучасний світ не є обмеженим дротами чи стінами. Якщо людина хоче в Америку, нехай їде! Хоче на острів Балі, нехай їде на острів Балі! Ось вам! Тільки нехай заплатить, заповнить відповідні анкети і залишить відбитки пальців, які, зрештою, залишаються фіксованими у паспорті. Коли в будь–які інші часи влада мала таку величезну базу відбитків пальців усіх громадян? Чи були в них пристрої, які могли порівняти ці відбитки за лічені секунди? Сьогодні люди будують стіни власної надрозкішної в'язниці, самі вигадують пастки і самі оплачують їх будівництво. Головне – мотивація, продуктивність та власна ініціатива. Як вважав Барський, новий світ нагадував абсолютний тоталітаризм, але був доброзичливим, м'яким і був родом з Сибаріса. Якщо ви продуктивні, бережіть себе і не висовуйтеся, ви можете мати золото, жінок, подорожі, все, що завгодно, без будь–яких обмежень. Однак, якщо ви висовуєтесь з рядів або не продуктивні, для вас будуть сухий хліб та ігрища на екрані телевізора. Ні, ні, ні – ніяких вбивств і суворих тюрем. Ні, просто здихай на якомусь Богом і телебаченням забутому клаптику землі.
45
Piotr i Paweł — польська мережа супермаркетів зі штаб-квартирою в Познані. Заснована в 1990 році Елеонорою Вош та її синами Пьотром і Павлом. З 2003 року здійснює продаж товарів через інтернет
46
PESEL - Універсальна електронна система реєстру населення (пол.
NIP - (Numer identyfikacji podatkowej) - Податковий ідентифікаційний номер, складається з 10 цифр, де перші три цифри - це код податкової інспекції, яка надала цей номер, а остання - контрольна цифра.