Ну, що ж, дорога моя «масквічка», скромниця й розумниця, тепер чекай останнього акту й виходу на сцену головного героя п’єси. І я не впевнений, що курок у рушниці, яка висить на сцені з першого акту, натиснеш саме ти.
Зорій примружив очі, за звичкою закопилив губу і, похитавши головою, вголос промовив:
— А шкода…
8
Вони зустрілися в такому складі вперше. Уже ніхто окремо з них не ризикував більше, ніж зараз, коли всі вони зібралися обговорити й затвердити свій план дій на найближче майбутнє.
Учора увечері спочатку майже всі вітчизняні телеканали, а відтак і телеканали сусідніх Росії та Польщі показали звернення до українського народу найвідоміших і найавторитетніших представників його творчої і наукової інтелігенції, в якому вони закликали до всенародної громадянської непокори владі.
Це була добре спланована акція, бо того ж вечора вся Україна була обліплена листівками з аналогічними закликами. Щоправда, зміст листівок на місцях дещо відрізнявся від тексту звернення інтелігенції. У листівках у кожній з областей і навіть у далеких районах перераховано безчинства місцевої влади, правопорушення, несправедливі судові вироки, факти незаконного захоплення земель, що належать місцевим громадам, випадки безкарних зґвалтувань «мажорами» беззахисних дівчат з простих сімей, знущання й вибивання потрібних доказів працівниками правоохоронних органів, рейдерські захоплення «крутими братками» підприємств малого бізнесу. В листівках вказувалися прізвища посадовців, які вимагають і беруть хабарі, принижуючи людей, змушуючи їх іти на змову зі своєю совістю. На стінах будинків, на парканах висіли «простирадла» склеєного паперу, поцяткованого дрібними, написаними кульковою ручкою, словами, що виносили вирок нинішній владі. Усій владі, від районних адміністрацій до небожителів, що окопалися на київських пагорбах.
У зверненні інтелігенції не було прямих закликів до повалення законної влади. У простих словах, якими воно закінчувалося, була надія на те, що український народ, якщо він не вважає себе худобою і бидлом, якщо має хоч краплину гідності, захистить себе, своїх дітей, своє майбутнє.
«Якщо можновладці всілякими нелюдськими способами змушують нас мовчати — давайте замовкнемо всі разом, одночасно, по всіх містах і селах, по всіх усюдах нашої рідної України!
Жодного слова в бік влади!
Жодного звуку в присутності представників влади!
Давайте замовкнемо хоч на кілька днів, і влада почне волати на весь світ, благаючи нас сказати хоч слово!»
Усі, хто нині зібрався на таємну нараду, організовану полковником Зорієм, напередодні чули звернення інтелігенції по телевізору. Богдан Данилович не вважав за потрібне зізнатися соратникам і друзям у тому, що знав про це звернення задовго до того, як його оприлюднили. Саме він висловив ідею закінчити документ, створений і підписаний однодумцями Івана Цюби, закликами до мовчазної непокори. У його планах повалення нинішньої злочинної влади то був лише один, але ключовий елемент, на якому базувалася решта заходів, що їх мали організувати і здійснити ось ці люди, які сидять зараз тут, у великому армійському брезентовому наметі, посеред якого стоїть пластиковий стіл з десятком таких самих стільців.
— Шановні друзі! Зайве говорити, що всі, хто тут є, присутні невипадково. Кожен із вас на своєму місці робив те, що наблизило нарешті час, коли ми вступаємо у прикінцевий етап нашої боротьби. Оскільки не всі присутні знайомі одне з одним, я кожного відрекомендую.
Генерал-лейтенант СБУ Володимир Дмитрович Шершун, керівник департаменту, досвідчений контррозвідник.
Генерал-майор СБУ Владислав Анатолійович Ухаль, начальник управління боротьби з наркобізнесом.
Петро Павлович Крюк, поки що полковник запасу СБУ, колишній керівник одного з ключових підрозділів «Альфи».
Полковник міліції Петро Олександрович Симко, начальник відділу карного розшуку УВС у місті Києві.
Підполковник СБУ Яруга Віктор Миколайович, начальник відділу управління боротьби з тероризмом.
Звичайно, це не всі люди, які беруть участь у нашій боротьбі. їх набагато більше, і кожен виконує свою частину роботи. Нам же сьогодні потрібно вирішити кілька питань, без яких ми далі рухатися не зможемо.
Завтра мільйони українців вийдуть на вулиці міст і, можливо, сіл України. Вони мовчки наближатимуться до центральних вулиць населених пунктів, блокуючи рух транспорту, роботу державних закладів тощо. Вони не знатимуть, що робити далі. Не знатиме, що робити, і влада. Проведені дуже ретельно соціологічні дослідження свідчать про те, що нинішня українська влада й зокрема Президент деморалізовані становищем в економіці і фінансовій сфері, і не підуть на відкрите протистояння з народом, тим більше ніхто з них не віддасть наказ почати силові дії проти мирної ходи людей, які просто йдуть, стоять, знову кудись рухаються й мовчать.