У цей час, коли напруження сягне апогею, по телебаченню виступить один із підписантів звернення інтелігенції, видатний письменник, критик, відомий дисидент, совість нації Іван Миколайович Цюба. Він запропонує: щоб уникнути можливого кровопролиття, тимчасово перебрати владу в країні новому урядові, який має очолити один з відомих і тямущих професіоналів-економістів. Ця кандидатура вже визначена й готова взяти на себе всю відповідальність за нормалізацію ситуації в економіці та фінансах. Оскільки всі підходи до державних установ буде заблоковано, та людина перебуватиме весь цей час у своєму службовому кабінеті на Грушевського. Саме туди завтра прийде група журналістів на чолі з відомим вам Олександром Ліченком, щоб начебто взяти інтерв’ю, а насправді — щоб вести пряму трансляцію про оголошення в Україні тимчасової нової влади.
У центрі Києва, на Майдані Незалежності буде терміново з «підручних матеріалів», які, звичайно ж, уже заготовлені й чекають свого часу, споруджено імпровізовану сцену. З неї до народу звернуться відомі письменники, вчені, лідери партій, генерали, студенти, активісти громадських організацій, інші небайдужі люди, які розкажуть про
злочини влади й закличуть до мирної громадянської непокори. Але це має бути після того, як акція «мовчання» себе вичерпає і до народу звернеться новий глава уряду.
Прошу вибачення у старших моїх товаришів, але всім вам доведеться виконати те, що накажу вам я. Кожен зробить свою частину для загальної справи. Ось про це ми з вами зараз і поговоримо. При обговоренні приймаються тільки ті пропозиції, які не виходять за межі загального плану, який склав я, погодив сам із собою і сам собі затвердив.
Усі присутні стримано засміялися.
Глава дванадцята
Це солодке слово «помста»
1
Тимчасовий виконувач обов’язків голови СБУ Мирон Остапенко сьогодні вперше після призначення зібрав членів колегії. Порядку денного, як це робиться зазвичай, попередньо не оголошували; високі керівники Служби, що вже зібралися в малому залі, лише висловлювали впівголоса кожен свої припущення щодо питань, які можуть розглядатися на засіданні.
Генерал Остапенко швидкою ходою зайшов до залу, кинув суворий погляд на присутніх, сказав:
— Добрий день, — і сів у центрі за великим столом президії. Усі попередники Остапенка, намагаючись показати демократизм і колегіальність у прийнятті відповідальних рішень, запрошували зайняти місця біля себе трьох-чотирьох членів колегії, переважно — заступників голови. Остапенко не запросив нікого.
— Колеги, — почав суворо, — наш Президент доручив мені очолити Службу у непрості часи. У країні економічна нестабільність, корупція роз’їла всі ланки державного механізму. Деталізувати ситуацію не буду — ви всі це знаєте й розумієте. Для наведення порядку в країні Президент змінює кадри, вводить у державні структури нових людей, з новим баченням, з новими ідеями і так далі. Сьогодні я зібрав вас, щоб налаштувати на серйозну роботу. Зараз обговорення не буде, але прошу надати мені до кінця цього тижня конкретні пропозиції щодо вдосконалення роботи, кожного на своїй ділянці. Запитання є? — Остапенко підвівся. Це означало, що запитань жодних немає й бути не може.
— Є запитання, пане тимчасовий виконувач обов’язків голови Служби безпеки України, — чітко й голосно, як вибух, прозвучали слова начальника управління боротьби з тероризмом полковника Зорія.
— Що там ще за питання? — роздратовано кинув Остапенко, але все ж сів на місце.
— Шановний Мироне Валентиновичу, а до вас, часом, не потрапляла інформація нашого агента, що працює в одному з розвідувальних органів Сполучених Штатів Америки, про те, що у нас, тобто в СБУ, завівся «кріт»?
— Що ви таке мелете? — ще зліше сказав Остапенко. — Детективів начиталися чи зранку вже прийняли?
— Мене вже вдруге інформує про це мій колишній агент, з яким я підтримую лише дружні стосунки, бо він, як то кажуть, уже не при ділах. Але до нього ще іноді доходить цікава інформація, якою він ділиться зі мною, використовуючи фактично законсервований канал зв’язку. Я запитав у наших контррозвідників — вони кажуть, що такої інформації не отримували. Якщо вони просто, так би мовити, «зберігають таємницю слідства», то Бог з ними, а якщо її, ту інформацію, хтось приховує?