На секунду глянула вниз — і завмерла…
Тонни спадаючої з немислимої висоти аж киплячої води з величезною швидкістю летіли у страшне провалля й перетворювалися на вируючу піну. Здавалося, це не просто водоспад, а бурхливий, розлючений живий монстр, здатен поховати людину у своєму лоні. Ось із глибини доноситься страшний звіриний рик, що манить у свою пащу, тягне у свої обійми…
Заплющила очі…
Розслабилася…
Відчула, як…
Задзвенів телефон!
Ні! Ні! Тільки не зараз, чорти б його взяли! Їй вперше приснився сон. Це так дивовижно. Треба ж обірвати його на самому цікавому місці… Що ж напасть така? Там же був водоспад, вовк і все таке. У житті не бачила подібного.
Прикрила голову подушкою. Можливо, дзвінок припиниться й вона ще встигне додивитися, чим усе скінчилося. Але ж ні! Телефонує хтось занадто наполегливий. Не відстане, допоки вона не відповість.
— Ал-ло, — ледве прошепотіла заспаним голосом.
— Майє, ти що, спиш?! — почувся здивований жіночий крик з того боку слухавки. — Значить, я перша маю честь привітати? Ура! Вітаю з днем народження! Бажаю, щоб збулися твої найпотаємніші й найсміливіші мрії! Я відчуваю — вони в тебе є…
Майя Матвіївна Власова — серйозна, ділова жінка. Сьогодні святкує свої тридцять дев’яті іменини. З самого дитинства все робила правильно. Можливо тому й досягла чималого успіху. Відмінно закінчила школу, потім університет з червоним дипломом, далі — блискавична швидкість на кар’єрній драбині. Сьогодні обіймає високу посаду директора департаменту охорони здоров’я обласної адміністрації однієї із західних областей України. У такому віці — то майже захмарна посада. Досягти її самотужки — не просто, навіть, якщо ти й розумна людина. Тому деякі доброзичливці пов’язували стрімкий успіх Майї з покровительством батька Матвія Власова — колишнього очільника обласного управління міліції. Проте в професіоналізмі молодої дівчини ніхто не сумнівався. Щораз, довіряючи їй все вищу посаду, керівництво й на мить не сумнівалося, що справиться, не підведе. Так воно й було. Адже відповідальності у неї могли повчитися навіть бувалі посадовці. У будівлі адміністрації вікно її кабінету не раз згасало останнім.
— Пощастило вам з начальницею, — відверто заздрили її підлеглим службовці інших структурних підрозділів. — Стільки тягне на своїх плечах, майже всі ключові питання тримає на особистому контролі, нічого не пропускає.
— А що їй залишається? — таємно пліткували на спільних посиденьках за вранішньою кавою інші. — Вона ж одинока. Вже майже сорок на плечах, а навіть ні з ким не зустрічається. Могла б хоч дитину собі народити.
— Правду кажете, — звучало у відповідь. — Батька торік поховала. Мати також немолода… Біда та й годі.
Справді, в житті Майя досягла всього, про що може мріяти проста смертна людина: посада, достаток, власне житло, дороге авто…
Друзі? Так і подружки є. Кілька дівчат з медінституту. Раніше, правда, частіше спілкувалися, весело проводили час, разом відпочивали. Та з роками компанія потроху розпадалася. Кожна ще знаходила час ненадовго забігти в ресторанчик чи в сауну, щоб викласти наболілі теми, але за годинку-дві сімейні жінки поспішали додому. У кого чоловік суворий, у кого діти плачуть. Найстійкіші, кого вдома не контролювали, залишалися до кінця. Та їх з кожним роком меншало.
Та й якось воно дивно складалося: деякі дівчата з дружньої компанії хоч і були ще не заміжні, але на кожній зустрічі розповідали про нові стосунки, симпатії, кохання. Тільки найуспішніша Майя мовчала. Після посиденьок верталася в пусту, дорогу, простору квартиру де її зустрічали німі стіни. Навіть домашнього улюбленця не заводила, бо ж робочий день ненормований, хто догляне? Там мовчки, інколи навіть не вмикаючи світло, сідала на диван, обіймала коліна руками й давала волю почуттям. Трохи оговтавшись, не забувала перед сном зателефонувати матері, побажати спокійної ночі. А зранку знов одягала маску успішної леді, знаходила в собі сили посміхнутися й з’явитися на роботі в чудесному настрої.
Усі дивувалися. У чому ж причина самотності? Майя ніколи не була сірою мишкою: яскрава блондинка з небесними очима, завжди душа компанії, струнка підтягнута фігурка, нічого зайвого, вишуканий смак у дорогому одязі, природно хвилясте волосся цікаво лягає стильною стрижкою подовженого каре, коли посміхається — на щічках з’являються симпатичні ямочки. Така просто не може не подобатися чоловікам. Однак жінка відверто тримала дистанцію, ніби колючим дротом загородилася. Вона наче й прагнула зустріти того єдиного, але чогось боялася. Більше одного-двох побачень стосунки, як правило, не тривали. Партнер віддалявся, все закінчувалося так і не почавшись.