— Значить, у Макара є на це причини, — промовила здавленим голосом.
— Та немає у нього ніяких причин! — зірвався Громов. — Все банально. Дружина померла при пологах. На її могилі він і поклявся, що більше жодну жінку на прирікатиме на вагітність і пологи. А тепер вірний своїй дурній клятві.
— Т-то він просто боїться за моє життя? — розширила від здивування очі й ухопилася за серце Майя. — Причина в цьому?
— Так, в цьому, але це нічого не міняє. Він не дозволить тобі стати матір’ю.
Майя мовчала й трималася за груди, наче щось переосмислювала.
— Це багато чого міняє, — ковтаючи сльози, прошепотіла. — Але в одному ти правий Єгоре, — зібралася й продовжила сталевим, впевненим голосом. — Для нас з тобою це нічого не міняє. Я кохаю Макара. Без нього дихати не можу, світла не бачу. Без нього — навколо пітьма. Це все. Більше мене не турбуй. Якщо розкажеш брату про курорт… Нехай… Я не сподіваюся, що він зрозуміє. Але моя совість чиста і перед ним, і перед тобою, — рішуче докінчила, стукнула дверима й пішла геть.
Єгор стояв посеред кімнати, мов громом уражений.
Нарешті зрозумів наскільки глибокі почуття об’єднують Майю і Макара. Перед ними він тільки шапку зняти може. Нічого подібного їй не запропонує. Так, Майя йому подобається. Але, щоб світла не бачити, щоб навкруги пітьма… Не впевнений, що здатен на таке. Та й Макар давно заслуговує на особисте щастя. А ця жінка просто ідеальна: розумна, любляча, вірна.
«Любов і вірність, — раптом задумався Єгор. — Це дуже цінні речі. Треба бути повним дурнем, щоб не цінувати їх».
Раптом згадав про Туріну. Ця жінка вже стільки часу вірна йому, любить, терпить образи. Хіба не заслуговує його тепла?
Від душі, подумки побажав брату з дружиною щастя і поїхав додому, до своєї Олівії…
Олівія ж вирішила за будь-яку ціну врятувати своє кохання й покласти край відносинам Єгора і Майї. Вона дізналася про те, що сьогодні коханці зустрічаються у готелі. Переконалася, що обидва приїхали у «Ярус» і зателефонувала Громову.
— Макаре Ігоревичу, доброго вечора. Це Олівія.
— Щось з Єгором? — без усіляких там привітань відразу запитав Макар. У той час він якраз був удома. Занепокоївся. Адже досі дівчина брата ніколи не телефонувала йому особисто.
— Так, — твердо відповіла. — Він зраджує мені.
Запанувала тиша.
— Може, я й старший брат, — нарешті почулося у слухавці, — але навряд чи допоможу. Ми вже виросли з того віку, коли…
— Помиляєтеся, — перебила Туріна.
Вона відчула нотки іронії в голосі Макара. Це додало рішучості.
— Він зраджує мені з вашою дружиною, — різко випалила.
Знов настала тягуча тиша.
— Ало! Ви чуєте? Я кажу, він зраджує не тільки мене, але й вас, свого старшого брата!
— Це жарт? — важко прохрипів Макар.
— Якщо не вірите — перевірте. Вам це не складно зробити. Зараз вони розважаються у готелі «Ярус». Можете навіть застукати їх на гарячому, — кинула трубку.
Макар не реагував. Стояв нерухомо, наче його розбив повний параліч.
Трохи оговтавшись, безсило, бо пальці зовсім не слухались, набрав номер свого підлеглого.
— Потрібно терміново перевірити інформацію чи бронював Єгор Громов номер у готелі «Ярус».
За кілька хвилин отримав відповідь.
— Так, пане полковнику, бронював. Він і зараз там. Не один. Якщо хочете — з’ясуємо другу особу.
— Не треба… — ледь прошепотів.
Важко опустився на диван. Відкинув голову. Заплющив очі. Нічого не відчував. Здавалося, якби його зараз ножем шматували — не раегував би.
А Майя летіла додому на крилах кохання. Нарешті розставила усі крапки над «і». Єгор усе зрозумів й більше не турбуватиме. А ще вона дізналася справжню причину, чому Макар не хоче дітей. Вона, як лікар, переконає його, що небезпеки у цьому немає. Те, що сталося з його дружиною, напевно, просто страшний збіг обставин, у якому ніхто не винен. Гірка доля.
— Привіт, коханий! — весело привіталася, коли увійшла до квартири. — Ти вдома?
— Доброго вечора, — здавлено, боляче відповів.
Вперше не піднявся з дивану, не підійшов, не обняв, не поцілував.
Але вона не надала цьому значення. Сьогодні скинула з душі важкий тягар, тому легко пурхала приміщенням.
— Де ти була? — раптом серйозно запитав глухим важким голосом.
«Дивно, — подумала Майя. — Раніше він ніколи не цікавився, де я затримуюсь. Хоч, бувало, поверталася значно пізніше. Чому саме сьогодні? Щось підозрює?»
На серці неприємно защеміло.
— На роб-боті затрималася, — боязко відповіла. — Накопичилося багато питань, що не терпіли до завтра. А чому питаєш?