Келен поплескала її по спині:
— Ласкаво просимо в сім'ю!
Дженнсен витерла очі і дзвінко розсміялася невідомо над чим. Знову повернулася до Бетті. І побачила Тома, що стояв неподалік. Рвонулася до нього і кинулася в обійми:
— Ой, Томе, як я рада тебе бачити! Спасибі, що привіз мені Бетті.
— Привіт! Доставив козу, як і обіцяв. Виявилося, Ірмі, ковбасниці, дуже захотілося козеняти від твоєї кози. Її козел був уже старий. Одне козеня забрала вона, а цю парочку я привіз тобі.
— У Бетті народилася трійня?
Том кивнув:
— Боюся, я сильно прив'язався до Бетті і її малюків.
— Не можу повірити, що ти зробив це для мене!.. Томе, ти просто чудо!
— Моя мама теж так вважає. Не забудь, ти обіцяла розповісти про це лорду Ралу.
Дженнсен засміялася:
— Обіцяла! Але яким чином ти розшукав мене в цьому світі?
Том посміхнувся і витягнув з-за пояса ніж. Дженнсен з подивом виявила, що він як дві краплі схожий на той, що був у неї.
— Бачиш, цей ніж — знак того, що я служу лорду Ралу.
— І ти теж? — Здивувався Річард. — Я ніколи тебе не бачив.
— Все в порядку, лорд Рал, — втрутилася Морд-Сіт. — Я ручаюсь за нього.
— Спасибі, Кара! — Очі Тома світилися від радості.
— Значить, ти все про мене знав? — Здивувалася Дженнсен.
Том кивнув:
— Поганим би я був захисником лорда Рала, якби дозволив такій підозрілій особі, як ти, нишпорити навкруги, намагаючись нашкодити йому, і не взнати про твої плани. Ось я і наглядав за тобою, йшов по п'ятах більшу частину твоїх мандрів.
Дженнсен ляснула його по плечу:
— Так ти шпигував за мною?!
— Я ж повинен був знати про твої наміри і бути впевненим, що ти не заподієш шкоди лорду Ралу.
— Не думаю, що ти попрацював добре, — зауважила Дженнсен.
— Чому це? — Удавано обурюючись, спитав Том.
— Я ж могла його вбити. А ти стояв збоку, занадто далеко, щоб встигнути що-небудь зробити.
Том розплився в хлоп'ячій усмішці. Тепер вона була ще більш пустотливою, ніж зазвичай.
— Я б не дав тобі вдарити лорда Рала.
Том повернувся і змахнув ножем. З небувалою швидкістю клинок пролетів через площадку і встромився в щось темне біля однієї з упалих колон.
Річард, Том, Келен і Морд-Сіт кинулися туди. Дженнсен побігла слідом за ними. На її чимале здивування, ніж пронизав шкіряний мішечок — якраз по центру. Мішечок тримала рука, що стирчала з-під величезного уламка впалої колони.
— Будь ласка, допоможіть мені вибратися, — донеслося звідти. — Я заплачу. Я можу заплатити. У мене є власні гроші.
Це був Обі. Уламок колони впав на нього, коли він кинувся тікати. Одним кінцем уламок впав на великий шматок вапняку, і Обі не розчавило. Він сидів у кам'яній пастці, заживо похований під величезним шматком колони.
Том витягнув ножа, підняв шкіряний гаманець і підкинув його в повітря.
— Фрідріх! — Закричав він. — Фрідріх! Це твій?
Дженнсен в черговий раз здивувалася. Це дійсно був день несподіванок. Фрідріх, чоловік Алтеї, виліз з фургона і поспішив до них.
— Це мій, — промовив він. А потім заглянув під скелю: — Гей, у тебе ж є й ще.
Через мить рука стала викидати назовні все нові і нові шкіряні і ганчіркові гаманці.
— Ось, візьміть всі мої гроші. Допоможіть мені вибратися.
— Не думаю, що зможу підняти скелю, — сказав Фрідріх. — Особливо для того, щоб допомогти людині, виній у смерті моєї дружини.
— Алтея загинула? — З жахом запитала Дженнсен.
— Так. Сонце пішло з мого життя.
— Мені дуже шкода, — прошепотіла дівчина. — Вона була гарна жінка.
Фрідріх сумно посміхнувся:
— Так, була. — Він дістав їх кишені маленький гладкий камінь. — Але вона залишила це, і воно приносить мені радість.
— Невже і в тебе такий? — Дивуючись, спитав Том. Він порився в кишені і щось витягнув. Потім розкрив долоню, і всі побачили маленький гладкий камінчик. — Я теж ношу з собою камінь на щастя. Він завжди при мені і приносить удачу.
Фрідріх підозріло подивився на нього, а потім розсміявся.
— Я не можу дихати. Будь ласка, камінь давить. Випустіть мене.
Річард виставив руку в напрямку до уламку колони. Пролунав скреготливий звук, і під каменю з'явилася блискаюча дужка. Чарівник нагнувся і, потягнувши за перев'язь, витягнув його повністю. Витер пил, надів перев'язь і закріпив на стегні піхви. Величний меч був зброєю, гідною лорда Рала.
Дженнсен побачила блискучий напис на руків'ї: «ІСТИНА».