ДІЯ ТРЕТЯ
Сцена 1
Ліс. Тітанія спить.
Входять актори: Клинець, Навій, Гембель, Дудка, Носик і Замірок.
Навій
Усі зібралися?
Клинець
Усі, всі. А осьде й місцина для нашої репетиції напрочуд зручна. Оця зелена галява буде нам за сцену, ті кущі глоду — за убиральню, і ми розіграємо все достоту, як перед самим князем.
Навій
Пітере Клинцю!
Клинець
Що скажеш, друже Навою?
Навій
У цій комедії про Пірама і Тізбу є такі речі, що навряд чи кому сподобаються. По-перше, Пірам мусить вихопити меча і вбити себе, а це видовище не для дам. Що ти на це скажеш?
Носик
Так, так, справді страхіття!
Замірок
Мабуть, доведеться нам кінець кінцем пропустити це самогубство.
Навій
Нізащо в світі! Я придумав штуку, як усе залагодити. Напишіть для мене пролог, і нехай цей пролог пояснить глядачам,* що ми своїми мечами нікому шкоди не заподіємо і що Пірам не вбитий. А задля більшої певності ще треба сказати, що я, Пірам, насправді не Пірам, а ткач Навій. Тоді їм не буде чого й боятися.
Клинець
Гаразд, буде тобі такий пролог, і ми його напишемо восьми- й шестискладовими рядками.
Навій
Ні, хай буде на два склади більше: напишімо самими восьмискладовими.*
Носик
А лева дами не злякаються?
Замірок
Боюся, що таки злякаються;
Навій
Люди добрі, це треба зважити як слід. Випустити лева до дам... хай бог милує!* Це страшне діло. Адже лютішої дичини, як той лев, і на світі нема, і цього нам не слід забувати.
Носик
А тому потрібен ще один пролог, де сказано буде, що це не лев.
Навій
Ні, треба оголосити, як його звуть насправді,* і щоб половину його обличчя було видно з-під левової шкури, і хай він сам промовить до них отак якось: «Вельможні дами», — або: «Ласкаві дами», — або: «Я хотів би...», — або: «Я просив би вас...», — або: «Я уклінно благав би вас не боятись і не труситись. Я вам своїм життям ручуся: коли ви подумаєте, ніби я справді лев, то прощай моя голівонько. Ні, який там я лев! Я така сама людина, як і всі». А тоді хай назве себе, хай так навпростець і скаже, що він, мовляв, столяр Гембель.
Клинець
Ну, гаразд, так і зробимо. Та ось іще дві заковики. Як нам улаштувати на кону місячне світло? Адже, щоб ви знали, Пірам і Тізба зустрічаються при місяці.
Гембель
А яка буде ніч, коли ми ставитимем свою виставу? Чи місячна?*
Навій
Подивіться в календарі. Пошукайте календаря! Треба подивитися, чи ніч буде місячна!
Клинець
Так, ніч буде місячна.
Навій
Ну, тоді попросімо, щоб у великій залі, де ми гратимем, відчинили одне вікно, і хай крізь те вікно світить місяць.
Клинець
Еге ж. І хай котрийсь із вас вийде на сцену з в’язкою хмизу та ліхтарем і скаже, що він прийшов ображати — чи то пак зображати — роль Місячного сяйва. І ще одне. Треба, щоб у великій залі був мур, бо, за п’єсою, Пірам і Тізба розмовляють крізь шпарину в мурі.
Носик
Як же ти внесеш до зали мур? Що ти порадиш, Навою?
Навій
Нехай хтось зображує мур, і треба трохи обмазати його тиньком, чи глиною, чи вапном, щоб він був схожий на мур. Нехай держить руку отак, розчепіривши пальці, а крізь оцю нібито шпаринку між пальцями й шепотітимуться Пірам із Тізбою.
Клинець
Ну, коли так, то все гаразд. А тепер посідаймо гарненько та й розучуймо свої ролі. Піраме, тобі починати. А коли відтарабаниш свої слова, відійди в кущі. І так хай кожен робить згідно зі своєю роллю.
Входить Пак.
Пак