Поетична казка Шекспіра привернула увагу його шанувальників на Україні ще в 30-і рр. XIX ст. (нарис про п’єсу Г.Я. Кронеберга, спроби перекладу І.В. Розковшенка та В.М. Лазаревського). Великий вплив справила п’єса на задум драми-феєрії Лесі Українки «Лїсова пісня». Поетеса присвятила комедії також однойменного вірша. В 1927 р. Г. Юра поставив комедію на сцені Київського українського драматичного театру ім. І.Я. Франка. На світовій сцені великого авторитету набули інтерпретації комедії в лондонському театрі «Олд Вік», де в ролях Оберона та Тітанії виступали талановиті виконавці ролей шекспірівського репертуару Джон Гілгуд (1929) та Вів’єн Лі (1937). Поетичний спектакль про всепереможну силу кохання створив також відомий режисер англійського театру та кіно Пітер Брук (1971).
Серед кіноекранізацїй «Сну літньої ночі» варто згадати американську стрічку режисерів М. Рейнгарта та І. Дітерле (1935) та напрочуд поетичну спробу чехословацького режисера Іржі Трнки розповісти історію шекспірівських героїв мовою лялькового мультиплікату (1959).
ПРИМІТКИ
Тезей, князь Афінський — Титул «князь» в античному контексті є анахронізмом, але саме такий титул легендарний Тезей (Тесей), син і спадкоємець афінського царя Егея, мав у «Розповіді лицаря» з «Кентерберійських оповідань» Дж. Чосера, де згадується, зокрема, і завоювання Тезеєм Скіфії і одруження його з царицею амазонок Іпполітою. Тезей у Чосера теж мав придворного Філострата. Відомості про Тезея, Шекспір міг знайти також у «Життєписах благородних греків і римлян» Плутарха (46—120 н. е.)ч англійський переклад цієї книги вийшов 1579 р.
Амазонки — легендарне плем'я жінок-войовниць, які жили в Малій Азії й на берегах Меотіди (Азовського моря).
Оберон — очевидно, Альберіх, карлик-охоронець підземних скарбів Нібелунґів, який у старофранцузькім тексті «Huon de Bordeax» перетворився на Оберона і під таким ім’ям вийшов на англійську сцену 1591 р. у драмі Р. Гріна «Яків IV».
Тітанія — ім’я походить з «Метаморфоз» Овідія.
Робін Паливода — в оригіналі Robin Goodfellow, тобто Робін Добряга, популярний образ англійської народної поезії. Фольклорний Пак був злим і підступним, але Шекспір наділяє його також рисами іншого гнома — Берта Добряги, який, зокрема, зробив чимало послуг легендарному Робін Гудові. Про Берта Добрягу писав Р. Скотт у трактаті «Відкриття відьомства» (Discovery of Witchcraft, 1584), де знаходимо також і мотив тимчасового перетворення на осла.
Для тебе батько — все одно, що бог — Принцип патріархальних родинних стосунків, якого дотримувалися і в часи Шекспіра.
Чи зможеш ти вдягти убір черниці — Приклад анахронізму: в Стародавній Греції не існувала монастирів.
Діана — тут — богиня дівочої цноти.
Клянусь ... стрілою щиро-золотою — За міфом, золота стріла Ерота (Купідона) приносила щасливе кохання.
Венерині голубки — символ чистоти, постійний атрибут богині кохання Венери.
І тим вогнем, котрий спалив Дідону — В «Енеїді» Вергілія цариця Карфагена Дідона, покинута Енеєм, заподіяла собі смерть, спаливши себе на поховальному вогнищі.
Феба — одне з імен Діани, богині місячного світла.
Пірам і Тізба — герої трагічної історії про кохання з поеми «Метаморфози» Овідія, про юнака і дівчину з ворожих сімей у Вавілоні. Одне з можливих джерел трагедії «Ромео і Джульєтта».
Та найдужче мені личить тиранів грати — Є припущення, що Шекспір глузує з Едварда Алейна, провідного актора з трупи Лорда Адмірала, яка суперничала з трупою Бербеджа. Алейн славився патетичним виконанням ролей тиранів і злочинців.
Ракл — перекручене ім’я Геракла, грецького героя.
Хвеб (Феб) — бог світла в греків.
... ти однаково гратимеш у машкарі — В єлизаветинському театрі жіночі ролі грали юнаки. Якщо зовнішності виконавця бракувало жіночності, йому доводилося грати в масці.
А роль Лева у вас переписана? — Столяр Гембель — буфонний образ. В англійському тексті він зветься Snug, тобто «гладенький, акуратний, добре припасований» — звичайні прикмети столярного виробу. Комізм цієї натури привернув увагу К. Маркса, який порівняв англійського буржуазного радикала Юма, що хотів зробити «опозицію приємною», із столяром «Снагом, який грає роль лева в «лютій смерті Пірама й Тісби»» (Твори, Т. 10, с. 85).