Клинець
Ні, як ти рикатимеш занадто страшно, то ще перелякаєш княгиню і дам так, що вони заверещать, а цього вистачить, щоб нас усіх повішали.
Усі
Еге ж, тоді нас перевішають усіх до одного!
Навій
Ваша правда, хлопці, як ми поперелякуємо тих дам до нестями, то їм нічого більше не зостанеться — тільки перевішати нас. Та я свій голос так розпрогресую, що рикатиму ніжно, мов голуб’яточко. Я вам так рикатиму, ніби соловейко.
Клинець
Ні, тобі не можна більш ніякої ролі грати, тільки Пірама. Бо Пірам чоловік собою показний, такий красень, наче намальований, та ще й делікатний, одне слово, справжній кавалер. І тому тільки ти мусиш зіграти Пірама.
Навій
Ну гаразд, коли так, то зіграю. А яку бороду мені найкраще начепити?*
Клинець
Та яку хочеш.
Навій
Я можу або солом’яно-біляву, або рудувату, або кармазиново-червону, або жовту-жовтісіньку, як французька корона.
Клинець
Ет, облиш ту Францію, вона ж геть облисіла від пранців, то щоб не грати тобі з голою пикою!.. Та ось вам ваші ролі, хлопці. Я прошу, благаю й наказую, щоб до завтрашнього вечора все вивчили напам’ять, і зійдемося в княжому гаю за милю від міста. Там ми при місяці влаштуємо репетицію, бо як зберемося в місті, то нас підглянуть та й розляпають скрізь про наш замір. А я тим часом складу список, яка бутахворія потрібна для нашої вистави. Та глядіть, не підведіть мене.
Навій
Прийдемо неодмінно й відрепетуємо п’єсу безпардонно, як по маслу. Та постарайтеся, щоб усе було як годиться. Бувайте здорові.
Клинець
Сходитись до Князевого дуба.
Навій
Гаразд! Хоч луснемо, а прийдемо.
Виходять.
ДІЯ ДРУГА
Сцена 1
Входять Ельф з одного боку і Пак (Робін Паливода) з другого.
Пак
Ну, що там, духу, га? Куди біжиш?
Ельф
Над горою і над долом
Через ліс і оболонь,
Над садком і частоколом
Через воду і вогонь
Швидше місяця шугаю.
Королеви фей слуга я.*
Я зрошаю моріжки,*
Де вона веде танки.
В неї варта — квіти рясту
В жовтих платтячках крапчастих.
Кожна крапка — то рубін,
Квітку пахом поїть він.
Росинок тут я маю назбирати —
Квіткам замість сережок почіпляти.
Прощай, вайло! Лечу, бо за. хвилину
Із почтом королева вже прилине!
Пак
Король іде побавитись сюди.
Щоб з ним вона не стрілася, гляди!
Бо він на неї лютий до нестями
За те, що є поміж її пажами
Украдене в індійського царя *
Одне хлоп’я вродливе, мов зоря.
Ревнивий. Оберон хотів малого
Забрати, й ловчого зробити з нього,
Але вона хлоп’я не віддає:
Ним тішиться, йому віночки в’є,
І нині, як північною добою
В гаю чи в лісі стрінуться обоє, —
Так сваряться, що ельфів душить страх:
Ховаються усі по жолудях.
Ельф
Стривай... Я впізнаю тебе! Мабуть,
Ти той, кого Паливодою звуть.
Ти Робін, дух збиточний і веселий,
Дівчат лякаєш часто ти по селах,
І злизуєш вершки, й ламаєш жорна,
Не раз тебе кленуть селянки чорно,
Бо ти їм масло збити не даєш.
Чи сусло бражне в кадовбі псуєш.
Нічні від тебе терплять мандрівці:
Для кпин ти зводиш їх на манівці.
Та хто тебе ласкаво прозиває,
Від тебе поміч і удачу має.
Це справді ти?
Пак
Так, слушний здогад твій,
Я той веселий каверзник нічний.
За блазня в Оберона я служу.
То перед ситим огирем іржу,
Мов кобилиця; то залізу в кухоль
До п’яної старої пащекухи,
Печеним яблуком у губи скочу,
Коли вона пивця хильнути схоче,
Й на підборіддя вихлюпну їй пиво.
Кумася щось розказує слізливо;
Стільцем прикинусь. Жінці ж сісти де б —
Я вислизну, й вона додолу геп!
Кричить, кляне — ледь-ледь не захлинеться.
Те бачивши, за боки всяк береться,
Й регоче там до сліз людина кожна —