Деякі попередники
Хоча чимало більш давніх авторів і текстів висували ідеї щодо снів, жодному з них не вдалося виробити такої комплексної теорії, як це спромігся зробити наш друг Зигмунд. Заглибившись в історію, зазначимо, приміром, що Талмуд, стародавня релігійна книга юдеїв, стверджує, нібито всі сни мають прихований сенс, який необхідно витлумачити, оскільки він вельми відмінний від своєї видимості.
З іншого боку, ми можемо звернутися до грецької dream team[29] Сократ — Платон — Аристотель, яка філософствувала на майже всі уявленні теми. Перший з них, котрий багатьох доводив до нестями своїми нескінченними дошкульними запитаннями, вважав сни вираженням голосу свідомості. Другий у «Державі» вирізнив бажання потрібні (такі як голод) та непотрібні. Ці останні — стверджував він — з’являються у снах, і їх слід притлумлювати, бо вони являють те тваринне й ірраціональне, що є в кожному з нас. Знайомі слова, еге ж?
Аристотель, навпаки, вважав, що сни раціональні й дозволяють нам бачити речі більш виразно, ніж тоді, коли ми не спимо. В цьому він також мав деяку слушність: як ми побачимо в наступному розділі, чимало вчених, дослідників і митців розв’язували складні проблеми, притиснувшись щокою до подушки. І перелік цим не вичерпується.
Щоправда, жодна з цих ідей (з теорією психоаналізу Фройда включно) не дістала емпіричного визнання, що було неможливо у відповідні епохи. Безсумнівним є також значення, якого надають снам різні народні традиції: навіть у лотереях вдаються до снів, щоб відгадати виграшні номери. Ще 1604 року в Італії поширювалася La borsa d’oro...[30], книжка, що тлумачила сновидіння, підказуючи, які ставки робити. Подібні мудрощі досі вельми популярні в цій країні, де розвинулися різні «системи» для того, щоб спати й вигравати, як, приміром, неаполітанська smorfia[31], що поширилися на цілий світ до наших днів. На нашому континенті до цього в «Семи шаленцях» вдався Роберто Арльт[32]. Ще й сьогодні в Буенос-Айресі багато хто, промовляючи «п’ятнадцять» або «двадцять два», майже машинально додає «гарненька дівчина» чи «безумець», хоча й не належить до тих колоритних типів, які, сидячи за столиками в кав’ярнях, розмірковують над своїми ставками. Що, однак, може сказати нам про ці нічні видіння експериментальна наука?
Кінець царства Фройда?
У грудні 1977 року на майданчик впевнено вийшли двоє дослідників з Гарвардського університету — Аллан Гобсон і Роберт Маккарлі[33]. Вони надрукували статтю, в якій піддали різкій критиці теорію Фройда, що, на їхню думку, не відповідала зафіксованій діяльності мозку. Відтак вони запропонували модель синтезу активації, згідно з якою сни є не відповіддю на підсвідомі бажання, а результатом хімічного розряду нейронів стовбура головного мозку, що активується під час циклу REM-відпочинку.
Крім того, тоді ж активуються PGО (мосто-колінчасто-потиличні хвилі). Йдеться про електричні сигнали, що зароджуються в мості стовбура головного мозку, тривають у латеральних колінчастих тілах таламуса й завершуються у зоровій потиличній корі. Ці хвилі, що зароджуються за кілька секунд до REM-фази, припиняються разом із нею й мають пов’язуватися з нестямними рухами наших очей, як ми це завважили в попередньому розділі.
Згідно з цією моделлю, коли ми не спимо, мозок перебуває в стані неспання завдяки тому, що стовбур головного мозку вивільняє речовини, які дістали назви адреналіну та норадреналіну. А коли ми спимо, стовбур головного мозку виробляє інший тип сполук, а саме холінергічні (ну й назва!) речовини, що активують певні зони мозку й водночас притлумлюють інші за допомогою нейромедіатора ацетилхоліну, який з плином літ набув слави й значення у дослідженні снів.
Ці хімічні розряди стовбура головного мозку спонтанно активують певні зони, пов’язані з процесами бачення та емоцій. Оскільки наш ошуканий мозок не здатний орієнтуватися й робити судження, він не знає, що ми спимо, і діє так, начеб ми не спали. Тобто намагається розшифровувати (або синтезувати) отримувані ним безладні сигнали з тим, щоб надати якогось сенсу збуджуваним навмання стовбуром óбразам, думкам і відчуттям пам’яті.
Під цим кутом зору сни були б спробою нашого розуму пояснити спонуки й накопичення ацетилхоліну, що його стовбур головного мозку виробляє у REM-фазі. Іншими словами, ми переповідаємо собі щось на кшталт «історій», щоб надати якогось сенсу такому бомбардуванню хімічних сигналів. Насправді ці дослідники завважили, що, коли ввести ацетилхолін людям, які наміряються лягти спати, то сон REM настає набагато раніше.
33
Джон Аллан Гобсон (нар. 1933) та Роберт Вільям Маккарлі (1937—2017) — американські психіатри, дослідники природи сну.