Інша речовина, яка, здається, пускає чвалом нашу психічну організацію, — хлороформ. Коли його застосовували в медицині, пацієнти стверджували, нібито їм сняться еротичні сни, й до того ж уживали лайливі слова. І справді, 1849 року на медичному конгресі один лікар спеціально просив, щоб ця речовина не застосовувалася під час пологів через те, як вона позначається на лексиці дам. Хтозна яких жахливих речей наслухався цей бідолаха, поки у тих були перейми.
Свідомі сновидіння: беручи під контроль
Скільки разів ми хотіли мати можливість змінити зміст наших снів, переінакшити їхній фінал або щоб героєм нашої історії був хтось інший? Стикатися з власним несвідомим у його світі й за його правилами — це, мабуть, звучить дещо дивно, однак не видається абсолютно неможливим: вважається, що половина населення Землі принаймні один раз у житті мала такий досвід.
Ми говоримо про свідомі сновидіння, тобто ті, про які ми знаємо, що це сон, і на які можемо свідомо впливати, приміром, змінюючи їхній зміст. За Зигмундом Фройдом (будь-яка подібність з іменем персонажа Кальдерона є простим збігом)[60], мозок виявляє в снах наші страхи й підсвідомі бажання. Він переряджає їх, вдаючись до символів, перебільшень, зміщень та багатьох інших більш або менш складних операцій. Зрештою, він являє їх через персонажів і дивні ситуації у віртуальному світі, який живе за власними законами. Однак, здається, ми здатні змінювати деякі з цих речей.
Ще від часів Аристотеля мовиться про сновидіння, в яких ми, люди, маємо дещицю свідомості або в які можемо втручатися, однак термін «свідомі» для їхнього визначення запропонував француз Леон д’Ерве де Сен-Дені[61] у своїй праці Les rêves et le moyens de les diriger («Сновидіння та способи ними управляти»), датованій 1867 роком. Цей добродій не лише вивчав і викладав китайську мову, а й змолоду цікавився темою снів. У тринадцять років він почав фіксувати власні, занотовуючи їх у щоденник і супроводжуючи записи малюнками. Це, мабуть, його надихнуло, бо, за його ж словами, він списав двадцять два зошити, заповнивши їх підсумками своєї сновидчої діяльності впродовж 1942 ночей, тобто за більш ніж п’ять років. Він визнає, що в деяких випадках не пам’ятав нічого, однак мірою того, як робив нотатки, лакун щоразу меншало.
У своєму творі він наводить чимало прикладів з власного досвіду сновидця й робить огляд думок інших авторів стосовно цієї теми. Крім того, він детально описує ті випадки, коли певною мірою усвідомлював свій стан, і розмірковує над роллю волі, пам’яті та уваги у снах цього типу.
Мине ще чимало часу, поки 1913 року голландський психіатр Фредерік ван Еден[62] повернеться до терміна «свідомий сон» у його нинішньому сенсі. У статті, де розрізняє дев’ять типів снів, він остаточно закріплює це словосполучення за тими сновидіннями, коли спляча людина знає, що вона спить, і здатна приймати рішення. Він посилається на власний досвід, згадуючи, що в період між січнем 1898-го та груднем 1912 року зафіксував 352 сни такого типу.
По очах бачу
А проте лише 1975 року англійський психолог Кіт Герн[63] проаналізував у лабораторії свідомі сни за допомогою волонтера, тридцятисемирічного Алана Ворслі, котрий уже років двадцять мав такого типу сни один або два рази на тиждень. Як ми вже зазначили в першому розділі, поки у REM-фазі все тіло паралізоване, м’язи очей рухаються. Відтак Гернові спало на думку, що сплячий може вдатися до м’язів очей як до засобу спілкування з ним. І їм це вдалося!
Коли він зрозумів, що спить, Ворслі, не прокидаючись, спромігся рухати очима справа наліво, і при цьому його рухи — згідно з сигналами електроокулограми (EOG) — виразно відрізнялися від типових для REM, швидких і нестямних. Крім того, під час сну Ворслі за командою натиснув на підключений до руки вимикач, і хоча йому снилося, що він зробив рух, насправді він не зміг поворухнути пальцем.
Учені досі дискутують щодо того, які властивості мусить мати сон, щоб його можна було назвати свідомим. Деякі, надто вимогливі, вважають, що — серед інших критеріїв — сновидець повинен бути в змозі приймати рішення, мати ті ж самі сенсорні й розумові можливості, а також спогади, що й під час неспання. Втім, усі сходяться на двох визначальних пунктах: сновидець мусить усвідомлювати, що він спить, а крім того, повинен спромогтися змінити почасти сюжет сновидіння.
61
Марі-Жан-Леон Лекок, маркіз д’Ерве де Сен-Дені (1822—1892) — французький філолог і психолог.