Ефекти відчуваються завжди, й уникнути цього часового розладу неможливо. Однак летіти на Схід чи на Захід — не одне й те саме. Це добре затямив мандрівник Філеас Фогг, коли в безсмертному творі Жуля Верна наважився здійснити навколосвітню подорож за вісімдесят днів.
На Схід чи Захід (але без жакаранди[73])
Коли ми подорожуємо на Схід, то спимо менше і сон приходить до нас пізніше, бо хоча в місті, куди ми прибули, глупа ніч, для нашого тіла ще день. Коли ж вирушаємо на Захід, то також спимо менше годин, але прокидаємося раніше. Нехай навіть надворі ще світанок і в небі стоїть місяць, для нашого внутрішнього годинника ранок розпочався вже давно: він на кілька годин випереджає місцевий час. Зрештою, мабуть, слушно кажуть: хто рано встає, для того й день раніше настає.
Однак не треба впадати в розпач. Не все втрачено. Існують медичні методи й рекомендації, які дозволяють уникнути джетлага або принаймні обмежити його вплив. Адже під час подорожі ми прагнемо максимально використати час. Якщо маємо якийсь бізнес-план або беремо участь у конгресі, що триватиме лише пару днів (уявімо, що серед нас немає охочих податися на вихідні в туристичну подорож до Австралії), навряд чи варто налаштовувати цілком наш годинник на місцевий час, бо невдовзі доведеться повертатися додому. В таких ситуаціях лікарі радять уживати кофеїн, щоб залишатися бадьорими, коли ситуація цього вимагає, й спати трохи вдень, аби не никати містом, як зомбі.
Якщо ж подорож триває більше п’яти днів, слід адаптуватися. Одна з основних рекомендацій полягає в тому, щоб прилаштуватися до місцевого графіку харчування. Тобто нехай наша голова каже шлункові, що їй, мовляв, смакували б філіжанка кави з молоком та круасани, однак ми мусимо з’їсти тарілку підсмаженої квасолі або запечене курча з картоплею. Це важко, але, за словами експертів, вельми дієво.
Ще одна порада: розпочати адаптацію слід за тиждень до подорожі. Якщо ми вирушаємо на Схід, то можемо спробувати раніше підводитися й щораз раніше вимикати світло та лягати спати. І навпаки, якщо мета нашої подорожі Захід (з ковбоями чи без), варто лягати пізніше й проводити вечори в освітлюваних місцях. Увага: це не означає неодмінно, нібито ми щовечора повинні йти на якусь пиятику! Зрештою, кожен сам вирішує, чи бажає він гультяювати до світання під тим приводом, що повинен перелаштувати свій розпорядок дня (і чи наважиться сказати дружині, що лікар порекомендував йому навідуватися до бару, щоб уникнути джетлага). Зацікавлена особа робить це на свій страх і ризик.
У будь-якому разі, хоч би куди ми мандрували — на Схід чи Захід, — знаючі люди радять спати в літаку за часом країни прибуття. Тож, опинившись у літаку, слід одразу перевести ручний годинник — єдиний, який ми можемо налаштовувати a piacere[74].
Джетлаг впливає не тільки на туристів та бізнесменів обох статей. Він доволі сильно дошкуляє спортсменам. На великі міжнародні змагання — Олімпійські ігри, чемпіонати світу, кубкові та інші турніри — спортсмени мусять вирушати завчасно, щоб адаптуватися й виступити на тому ж рівні, що й у себе на батьківщині. І справді, під час Олімпійських ігор у Сіднеї та Пекіні спортсмени виявилися більш чутливими до десинхронізації з внутрішнім і зовнішнім часом через велику різницю в часі з Америкою та Європою.
Синхронізуймо годинники
Десинхронізація біологічного годинника може негативно впливати і на тих, хто потижнево змінює свій робочий графік чи працює позмінно або вночі. Як ми вже зазначили, людина — денна тварина: тобто вночі вона повинна спати (одне очко на користь надто дбайливих батьків та їхніх наказів).
Відтак внутрішній годинник спонукає цих працівників до сну, хоча зовнішні обставини вказують на протилежне. Графіки їхньої активності не синхронізовані з біологічним годинником, і це має свої наслідки. Зазвичай вони потерпають через безсоння чи надмірну сонливість, погано сплять, а загальний час їхнього сну скорочується від одної до чотирьох годин. Через це вони частіше хворіють і більше схильні до професійних травм.
Післяобідній сон
У багатьох містах післяобідній сон є священним. Особливо там, де температура повітря дуже висока, як, приміром, о другій годині дня на півночі Аргентини, коли спека огортає нас, заважає рухатися й дозволяє тільки перепочивати десь у затінку, а ми тим часом благаємо, щоб війнув бодай легесенький вітерець (а не поривчастий та гарячий вітер з півночі).