Театр також відтворив цей розлад. Сам Вільям Шекспір включив до «Макбета» сцену, коли героїня, яку терзають докори сумління, впадає в сомнамбулізм. Лякаючи цим дам зі свого оточення, леді Макбет блукає коридорами замку: вві сні вона щораз відчуває запах крові на руках. А ось інший приклад: Вінченцо Белліні[90] присвятив цьому явищу одну з найвідоміших своїх опер — «Сомнамбула», в якій юна Аміна спричиняється до плутанини (яку сама й розв’язує) через нічні блукання та освідчення в коханні вві сні.
Утім, ще за сторіччя перед тим, у 1739 році, цю ж тему порушив у своїй п’єсі «Сомнамбула» французький письменник Антуан Ферріоль[91]. Сюжет, поза сумнівом, видасться вам знайомим: один юнак до безтями закохується в дівчину-аристократку, і та відповідає йому взаємністю. Однак, на біду для закоханих, матір дівчини вже знайшла їй багатого нареченого. Як і в усіх комедіях інтриг, з’являється неодмінний персонаж, який допомагає залагодити справу. В даному випадку це старий слуга багатія, котрий знає слабке місце господаря: сомнамбулізм. Слуга з юнаком роблять усе необхідне, щоб дівчина та її матір захопили зненацька сновиду-багатія, коли той блукає вночі: обидві так нажахані, що скасовують заручини. Любов тріумфує, й закохані залишаються разом, а бідолашний сновида так і не дізнається, чому його знехтували.
Народна міфологія також приділила увагу цій недузі. Приміром, подейкують, нібито сновиди блукають з простягнутими руками, а коли їх розбудити, з ними може трапитися щось жахливе, вони навіть можуть померти. Все це неправда. Якщо розбудити людину в цьому стані, найімовірніше, вона буде просто спантеличена. Тому найкраще в таких випадках відвести блукача знову до ліжка й не дати йому дорогою об щось ударитися.
Не спати, спати без просипу, не давати спати іншим, блукати вві сні... Розладів, які можуть дошкуляти нам уночі, чимало. Відтак, поки вчені й далі досліджують причини їхнього виникнення та методи лікування, ми — сьогодні, як ніколи, — перш ніж ви закриєте цю книжку, бажаємо вам міцного сну та приємних сновидінь.
Додаток. Подорож навколо мозку
Коментована література
Баррет, Дейрдре і Макнамара, Патрік.Енциклопедія сну та сновидінь: еволюція, функція, природа й загадка сну.
Розрахована на пожирачів знань про сновидіння та сон, ця енциклопедія відповідає на більшість запитань, які можуть виникати щодо цих фантастичних світів. Варто мати її для консультацій, хоч і англійською мовою.
Борхес, Хорхе Луїс. Сім вечорів.
1977 року вже вельми обожнюваний Борхес виголосив у Буенос-Айреському театрі «Колізей» сім лекцій на різні теми. Одна з них була повністю присвячена тому різновиду снів, що так нас лякає: кошмарам. Варто подолати страхи й прочитати її повністю. Крім того, втішитися іншими лекціями.
Голомбек, Д’єго (упорядник). Людська хронобіологія. Біологічні годинники здорової та хворої людини.
Являє вельми широку панораму цієї порівняно нової галузі біології й містить статті дослідників з різних країн світу про предмет, що набуває дедалі більшого значення та застосування. Позмінна праця, ефект далеких перельотів, гормональні й репродуктивні ритми, циркадні ритми та застосування у фармакології — ось лише деякі з багатьох проаналізованих тем.
Екірх, Роджер.Наприкінці дня: ніч у минулому.
На базі дослідження, якому він присвятив понад двадцять років і заради якого вивчив численні архіви, Роджер Екірх подає найрізноманітнішу інформацію: від «Одіссеї» Гомера, не оминувши щоденники, юридичні документи та медичні видання, до даних сучасних африканських племен. З допомогою такого широкого репертуару він доводить, що звичаї сну в людей не завжди були однаковими. Деякі, здається, втішалися пробудженням серед ночі. Щоб дізнатися, що вони робили в ці нічні періоди неспання, варто докласти зусиль і прочитати книжку англійською.