До зали волокла ноги неймовірна потвора у червоній сукні. Її неприродно жовте волосся було підібране догори й увінчане короною, у якій було більше діамантів, ніж золота. Мацапура мала вибалушені очі, довжелезний ніс, кінчик якого сягав майже до її нижньої губи, а у вухах було так багато золотих кілець, що мочки торкалися плечей. Забарвлення її шкіри нагадувало нешліфований граніт.
Дівчина й раніше чула різні історії про тролів. Казали, що у тролів-жінок були триметрові носи, а обвислі груди сягали їм аж до колін. Тепер вона побачила, що то були зовсім не перебільшення: у королеви був навдивовижу довгий ніс, а її зморшкуваті груди кожної миті могли випасти із сукні.
Королева окинула залу пильним поглядом своїх брудно-зелених очей. Минаючи своїх підданих, що схилилися у поклоні, вона причвалала до золотого трону. Кентаври, котрі були там замість слуг, — дівчина пригадала собі, що десь про них уже читала, — знову засурмили, оголошуючи прихід ще однієї важливої персони. Цього разу їхня фанфара була коротшою.
Затамувавши подих, дівчина чекала появи тролівникоролівни. Її ніс був ще довший, ніж у матері; окрім того, на ньому росла бородавка. Вона була одягнута у сукню із сапфірово-блакитного оксамиту — щоб пасувало до трону; а зачіска була сумішшю вогняно-рудих пасом волосся та діамантових шпильок. Злегка похитуючись з боку на бік, вона дійшла до кінця зали, усім своїм виглядом показуючи, що звикла бути у центрі уваги, поцілувала принца-чоловіка в щоку й всілася на своєму срібному троні.
Королева плеснула в долоні — у неї на пальцях було стільки перснів, що здавалося, немов вона плескає чотирма, а не двома руками, — і заграла музика. Зі свого спостережного пункту дівчина не бачила музикантів, і їй було дуже цікаво, на яких інструментах вони грають. У тій музиці було багато бахкання і звуків сирени, що раз по раз відлунювали, аж кісточки за вухами вібрували. А все ж найгучнішим видавався пронизливий звук, який викликав у дівчини відразу та змушував її тіло зіщулюватися.
— Це звучить так, наче вбивають кролика, — з огидою мовив Роло.
— Так, маєш рацію, — погодилася вона. — Ой-ой, вони збираються танцювати.
Дівчина з вовком притиснули свої носи до шибки, щоб краще роздивитися це видовище.
Тролі розділилися на пари й зайняли свої місця на танцмайданчику. Дівчина помітила, що ті з них, хто були порослі мохом та вбрані у шкури тварин, відмовилися танцювати. Вони стояли осторонь, тримаючи в рухах кубки з вином та всім своїм виглядом показуючи, що вони не схвалюють танців. Тим часом тролі у розкішному вбранні пішли в танок, справді отримуючи велику насолоду від танцю та музики.
Навіть Роло не зміг підібрати слів, щоб описати танок тролів. Був він жахливий і захопливий водночас. Вони сутулили плечі, тупотіли ногами, похитувалися з боку на бік під удари барабанів та виття музичних інструментів. Окрім того, плескали себе по животі, створюючи цим інший ритм, аніж барабани. Це виглядало як пародія на людський танець. Щось у цьому танку змушувало горло стискатися від жаху; страх розтікався по тілу і сягав живота; дівчині здалося, що вона от‑от закричить. У неї залишалося три дні, лише три дні, щоб звільнити принца й разом із ним втекти якнайдалі з цього страхітливого місця, подалі від цих чудовиськ.
— Ховайся! — закричав Роло, зістрибнув зі снігової кучугури й потягнув дівчину за собою, схопивши зубами край її свитки.
— Що? Навіщо? — ошелешена дівчина посковзнулася і однією ногою провалилася у сніг.
— Нас побачив троль!
Дівчина висмикнула ногу зі снігової пастки і щільно притиснулася до стіни палацу.
— Ти впевнений? — прошепотіла вона.
— Так! — Роло припав до землі під самим вікном, намагаючись стати настільки крихітним, наскільки міг.
Вони почули скреготливий звук, і вікно з розмахом розчахнулося назовні. Одна з віконниць трохи не вдарила дівчину по обличчю, але та вчасно підняла руку до очей і цим врятувала свого носа. Холодна кришталева шибка із золотими вставками гахнула об її долоню і відскочила назад. Дівчина затамували подих, міцно заплющила очі й завмерла.
— Що це ти робиш? — загорланив голос жінки-троля.
— Я щось бачив, — пробурмотів грудний чоловічий голос. — Тут хтось є.