Коли золотий годинник на каміні пробив другу, срібні двері відчинилися. Не зважаючи на те, що від хвилювання дівчину хилило на сон і навіть читання більше її не бадьорило, звук дверей повністю її розбудив. Вона із Роло миттю зірвалася на ноги, аж книжка впала на підлогу.
До кімнати увійшов кентавр. Поперек його конячої спини лежало тіло принца. Його голова та руки безвольно звисали з одного боку конячого тіла, ноги — з іншого.
— Він помер? — дівчина стиснула руками перед своєї камізельки. Коліна тряслися, і вона відчувала, як тремтить її нижня губа.
Кентавр якось дивно на неї подивився: його погляд був повний жалю і хвилювання.
— Ні, він лише… Спить.
З вітальні кентавр поскакав до спальні. Дівчина і Роло пішли за ним. Трохи присівши та нахилившись, він скинув із себе принца, і той впав на ліжко.
— Моя панно, — пробурмотів кентавр, кланяючись їй, і пішов геть.
Дівчина навшпиньки підійшла до ліжка. Роло залишився чекати біля дверей, щоб не заважати. Своїми тремтячими руками вона торкнулася плеча принца:
— Прокидайтеся … Ваша Величносте, — лагідно сказала дівчина.
Він навіть не ворухнувся. Вона поторсала його за плаче і сказала, цього разу голосніше:
— Прокидайся, мій ізбйорне!
Знову нічого.
Наступні чотири години, аж до світанку, дівчина та Роло випробували всі відомі їм способи, щоб розбудити принца. Дівчина кричала і трусила його, Роло облизував йому обличчя і навіть легенько вкусив за плече. Вона стукала у двері, благаючи про допомогу, але ніхто не прийшов; вилила принцові на голову глечик води, але він навіть не поворухнувся. Коли принцеса Індейтл прийшла по них, дівчина лежала на ліжку поруч із принцом, скрутившись калачиком, тримала його за руку і плакала. Принцеса криво посміхнулася, дивлячись, як дівчина одягає свою свитку та чоботи й бере рюкзак.
— У мене ще щось є, — тихо сказала дівчина, коли вони йшли коридором. Вона поклала на землю свій рюкзак і витягла з нього золоті гребінці для чесання вовни. Беручи до рук клубок нечесаної вовни, яку їй дала бабуся, вона тремтячими руками показала, як виглядає процес виготовлення вовняних ниток.
Тролівна-королівна була в захваті. Інші придворні також зібралися довкола, щоб на це подивитися. Вони стояли, затамувавши подих і витріщивши на неї очі. Від цього дівчина мало не зомліла.
— Повертайся, коли зайде сонце, — наказала принцеса Індейтл через кілька хвилин. — Чесатимеш для мене вовну. Гребінці я залишу тут. Натомість зможеш провести ще одну ніч у покоях принца.
Заніміла, дівчина віддала їй свої гребінці та вовну. Мороз, що чекав на неї за стінами палацу, був немов ляпас по обличчю. Загорнувшись у свою свитку, вона побігла до землянки, заповзла туди і заснула, поклавши свою голову на Роло.
Розділ 30
Наступної ночі все повторилося. Після того, як принцеса Індейтл та кількадесят її придворних подивилися, як дівчина перетворює вовну на пряжу, принцеса пустила її до покоїв принца. Все ще приголомшена виглядом королеви тролів, що гапилася на неї з бальної зали (вона була набагато страшніша, ніж її донька), дівчина не змогла навіть вдати, що читає, поки чекала на принца. Цього разу він знову був непритомний і лежав на спині у того ж кентавра.
Кентавр перекинув його зі спини на ліжко, вклонився дівчині і вийшов з кімнати. Вона намагалася його зупинити, запитати про те, що відбувається, навіть насмілилася доторкнутися до руки і його конячого боку, але він на неї навіть не глянув. Його погляд був спрямований вперед. Він швидко вийшов з кімнати, не звертаючи жодної уваги на її благання, та захлопнув за собою двері.
— Ага, від цього жодної допомоги, — сказала вона Роло. Водночас вона пам’ятала співчуття, що світилося в очах кентавра минулої ночі. — Мабуть, йому заборонено розмовляти зі мною під страхом смерті.
Вони з Роло провели ще одну ніч, намагаючись розбудити принца, смикали його за волосся, та попри те, що у дівчини від цього аж сльози навернулися на очі, вона все ж таки дала принцові кілька добрячих ляпасів. Та реакції не було. Останню годину, яку вони провели разом, дівчина просто лежала поруч із ним і вслухалася у звук знайомого їй дихання.
Тролівна-королівна прийшла до них на світанку, посміхаючись ще ширше. Дівчина була занадто виснажена, щоб згадати про веретено, доки вони йшли коридором, і нагадала лише тоді, коли двері палацу зачинилися за її спиною. Вони з Роло повернулися до свого гнізда, однак жоден з них не міг заснути. У них залишалася лише одна ніч. Після години роздумів дівчина зняла з себе одяг і натерлася снігом. Її долоні і стопи посиніли, суглоби почали боліти від холоду, але вона на те не зважала. Потім одягла найчистішу зі своїх сорочок, панчохи, свою улюблену голубу спідницю і червону камізельку, а зверху білу свитку. Вона чесала своє волосся, аж доки воно не заблистіло, а тоді заплела його у колосок, як вчила її Тордіс. Залишивши речі на Роло, який вважав її навіженою, вона взяла золоте веретено та пряжу, яку зробила напередодні, і пішла попід вікна Індейтл.