Кутики Товиних вуст опустилися донизу:
— Я не вмію насилати чари; я лише знаю, як змінювати ті, що вже є.
Дівчина не зводила очей з плями. Вона заполонила всю її увагу, нагадуючи про ту ніч: запах трав, що йшов від свічки, тепла спальня, золоте сяйво, що розсипалося по обличчю принца. Вона подумала про палац з льоду, про знаки, вирізьблені на його стінах, які вона так пильно вивчала, щоб знайти відповідь.
— О! О-о-о! — вона клацнула пальцями, щоб перебити принца з Товою, які саме обговорювали, як дівчині краще буде тікати з палацу.
— Що? — принц обернувся. — Щось трапилося?
— Весілля тролів! — це все, що спало дівчині на думку в той момент. Подумки вона перечитувала текст на одній із колон у палаці з льоду. — Тролі нічого не здатні створити власноруч!
— Так, це правда, — збентежено погодився принц.
— А чи можуть вони очищати речі від бруду та плям? — дівчина запитально подивилася на Тову. — У крижаному палаці була кімната з ваннами. Мені здається, я навіть тут бачила мідну ванну.
— Так, маєш рацію, — погодилася Това. — Але я не розумію, як це пов’язане з весіллям?
— Я розшифрувала опис весілля на колоні у льодовому палаці, — пояснила дівчина. — Один з весільних ритуалів виглядає так: наречений з нареченою просять довести, що вони одне одному пасують. Отож наречена попросила нареченого «забезпечувати її», і він вбив бика. Натомість він просив її завжди бути прекрасною заради нього чи щось таке, і вона наклала на себе чари, які допомагали їй виглядати красивою або ще красивішою. Думаю, то був опис весілля королеви тролів.
Принц підхопив нитку її роздумів:
— Що саме мені в неї попросити? Попросити, щоб вона мене відпустила?
— Вона цього не зробить, — втрутилася до розмови Това. — Я впевнена, кожен з її чоловіків про це просив.
— Попроси її зробити щось таке, чого вона не вміє робити, — сказала дівчина. — Якщо вона не виконає того, про що ти просиш, шлюб вважається недійсним, — вона вказала на нічну сорочку, яку принц все ще стискав у руках. — Попроси її вивести цю пляму.
— Королівна не любить програвати, — попередила Това. — І королева теж.
— Але тролі завжди дотримують слова, — заперечила дівчина. Вона обернулася до принца. — Мусиш взяти з неї обіцянку, що вона або зробить те, що ти просиш, або відпустить тебе. Тоді попроси її попрати цю сорочку.
Принц повільно кивнув:
— Це може спрацювати.
Това схвально глянула на дівчину:
— Це найкраще з того, що зараз приходить мені до голови. Але ти мусиш звідси тікати. Немає жодної гарантії, що її Величність не зжене свою злість на тобі.
— Це правда, — зітхнула дівчина. — Мені б хотілося бути там, коли принц проситиме її вивести пляму, але, мабуть, краще чекати надворі, — вона стиснула кулаки. — І ми мусимо знайти спосіб, щоб тебе також звідси визволити.
Това лише похитала головою і сумно усміхнулася:
— Мені вистачить того, що я побачу, як від неї тікає ще один чоловік.
— Так, дівчино, мусиш чекати на березі, — сказав принц. Він відклав нічну сорочку вбік і, підійшовши ближче, взяв її за руки. — Стій там і дивися на південь. Коли відчуєш найлегший подих вітерцю — погукай його.
Това глянула на стрілки годинника над каміном і скривилася:
— Мені час. Принцеса може будь-якої миті послати за мною.
Вона обійняла їх обох, потім Роло й пішла. Роло також перепросив й приліг біля каміна у вітальні. Виходячи зі спальні, вовк задньою лапою зачинив за собою двері.
— Йому завжди подобалося грітися біля вогнища, — сказав принц.
— Так, він — великий ледащо, — погодилася дівчина, зніяковіло вивчаючи власні руки.
Вони залишилися у спальні самі; над ними не панували жодні чари, які б могли їх приспати.
— Ти дуже…
— Я щойно збагнула…
Обоє засміялися.
— Ну ж бо, ти перша, — сказав принц.
Він сів на краєчок ліжка і схвильовано потер стопами об килимок.
— Я щойно збагнула, — повторила дівчина. — Я і досі не знаю, як тебе звати.
— А, так! — на його чолі з’явилися зморшки, а тоді він засміявся. — Вибач! Чесно кажучи, мені навіть трохи соромно за своє ім’я. Моя мати, майже як твоя, дуже полюбляла стародавні перекази. Я принц, але не найстарший. Я — третій син.
Дівчина застогнала:
— Будь ласка, тільки не кажи, що тебе звати Аскелядан!
— Майже. Моє ім’я — Ашер, що, як і Аскелядан, означає Попелюшок. Мій батько подумав, що Аскелядан звучить надто романтично і якось по-дурному. Адже з братами щось могло трапитися і тоді я став би королем, а «король Аскелядан» — це вже занадто. Мама з ним погодилася. Але, знаєш, ми маємо подякувати моїй мамі за її любов до стародавніх історій і до пліткування — якби не вона, ми б ніколи не зустрілися.