— Я все чула, — різко урвала її королівна, обертаючись. — Якщо хтось із вас хоч якось спробує перешкодити моєму весіллю, я вас обох підвішу за великий палець і почеплю на найвищій вежі палацу.
— Так, Ваша Величносте, — Това схилилася в реверансі.
— Так, Ваша Величносте, — і собі повторила дівчина.
— Добре.
Почувся м’який стук у двері.
— Ваша Величносте, придворні чекають вас, якщо ви готові, — сказав фавн-паж.
— А мій принц готовий?
— Так, моя принцесо.
Індейтл подарувала дівчині злісну посмішку.
— От і добре.
Това нишком підійшла до дівчини і, використовуючи їхні спідниці як прикриття, взяла її за руку. Дівчина стиснула Товину руку. Це було найкраще, що вона могла зробити, щоб не кинутися на тролівну-королівну і не задушити її разком намиста із перлів, що висіло на її шиї.
Принцеса Індейтл немов прочитала думки дівчини й ще ширше посміхнулася. Потім клацнула пальцями. Феї піксі, які її вдягали, підлетіли і подали їй важку мантію із червоного оксамиту, обшиту хутром ізбйорна. Дівчина роззявила рота, розмірковуючи про те, кому належало це хутро. Чи не було воно шкірою попереднього чоловіка тролівни-королівни? Побачивши її вираз обличчя, принцеса провела рукою вздовж хутра, а тоді наказала феям піксі накинути мантію їй на плечі.
Нарешті Індейтл посунула геть із вітальні; феї піксі побігли слідом за нею, притримуючи краї мантії. Дівчина з Товою пішли за ними; далі довгою вервечкою рушили всі інші служниці, вбрані у лівреї. В коридорі до них приєдналися з десяток страхітливих тролиць. На них були розкішні сукні з шовку та оксамиту, прикрашені коштовним камінням; вони, схоже, з нетерпінням чекали весілля. Усі урочисто пройшлися коридорами палацу й увійшли до бальної зали, де тролівна-королівна та людський принц мали побратися.
На стінах зали висіли довгі прапори із зображеннями ізбйорнів та мечів із зубцями — традиційних для тролів символів. На балконі, навпроти п’єдесталу, музиканти грали дивну музику. На п’єдесталі стояла королева тролів: жовті кучері блистіли на її голові, вона була вбрана у голубу сукню, підбиту хутром ізбйорна та прикрашену діамантами й срібною вишивкою. Королева простягла руки назустріч доньці, яка проштовхувалася до неї крізь натовп. Мати з дочкою обійнялися. Дівчина з Товою стали по обидва боки п’єдесталу, всі інші вишикувалися вздовж зали, чекаючи на принца.
Він увійшов до зали у супроводі десяти тролів, що були або його дружбами, або вартовими, а швидше за все — і те, й інше. Він був одягнутий у білу туніку і темно-червону мантію; на голові принца спочивало золоте кільце.
Принц Ашер став поруч із королівною на п’єдесталі, навіть не подивившись на дівчину з Товою. Серце дівчини стиснулося: він був так близько, але виглядав таким байдужим. Вона подумки заспокоїла себе: то він лише вдає. Наречені взялися за руки й повернулися до королеви. Вони обоє навдивовижу не пасували одне одному: довгоноса тролівна з вибалушеними очима була більш ніж на голову вища за свого молодого та красивого принца.
Королева тролів підняла руки вгору:
— Торжествуй, народе! Після десяти років журби та самотності наша люба принцеса, прекрасна Індейтл, нарешті знайшла достойного її принца!
Залою пронісся рій страхітливих вигуків. Тролі затупотіли й заплескали у долоні, створюючи жахливу какофонію. Ну, принаймні більшість із них. Дівчина помітила, що порослі мохом тролі, вбрані у шкури тварин, дивилися на все це з люттю і презирством.
— А зараз, у присутності всіх вас, представників нашого чудового народу, найвеличніших з-поміж величних, я повінчаю цих молодят, — королева тролів поєднала руки принца й королівни. — Згідно з традиціями нашого народу, ви будете разом, аж доки одного з вас не поглине темрява, — промовила вона речитативом. — Принце Ашере, принце людський, що ти можеш запропонувати принцесі Індейтл аж до дня, коли не буде нічого, окрім темряви?
— Я пропоную віддати все, що можу: себе — аж доки мене не поглине темрява, — сказав принц монотонним голосом. — Я захищатиму її честь, якщо хтось на неї посягне. Я любитиму її, я обожнюватиму її і виконуватиму всі її забаганки аж до кінця днів своїх.
Для усіх було очевидним, що ця промова є завченою напам’ять. Із зали пролунали нові вигуки тролів, хоча дівчина помітила, що цього разу вони були не настільки запальні. Деякі тролі виглядали насупленими, іншим було нудно, старомодні тролі ще більше спохмурніли. Мабуть, цю промову змушували промовляти усіх чоловіків, які одружувалися із королівною.
— Принцеса Індейтл, королівна краю снігу і льоду, що ти можеш запропонувати принцові Ашерові?