— Я буду зразковою дружиною, я любитиму і цінуватиму його до кінця днів його, — самовдоволено сказала вона.
Дівчина здригнулася, почувши наголос на словах «днів його». Принцеса і всі тут присутні знали, що вона переживе принца, але всім було байдуже. Ну, принаймні усім тролям. Принц зціпив зуби, Това знову схопила дівчину за руку.
— Але, як доказ її жіночих вмінь, — сказав Ашер, — я хочу, щоб моя наречена виконала одне моє прохання.
Усі завмерли. Дівчина відчула, як холодний піт тече по її спині під сукнею. Тролі почали неголосно бубоніти. Здавалося, таке ніколи раніше не траплялося.
Принц підняв руку догори; крізь натовп тролів проштовхався кентавр. Це був той самий кентавр, який заносив Ашера до спальні. Цього разу він ніс мідну ванну, наповнену водою. На його руці висів маленький кошик. Низько вклонившись, він поставив свою ношу на п’єдестал.
— Навіть якщо для цього існують слуги, зразкова дружина повинна вміти випрати сорочку свого чоловіка як знак своєї вірності, — повідомив принц. — Так кажуть люди мого народу.
Това ледь чутно фиркнула, дівчина у відповідь легенько стиснула їй руку. Якби те, що казали люди, було правдою, тоді багато дружин були би несправедливо засуджені їхніми сусідами.
— Він псує церемонію, — закричала велика тролиця в рожевому жилеті з атласу. Тролі загули у знак згоди.
— Це традиція! Чи ти вже і це забула? — загукав їй у відповідь один із тролів у звірячих шкурах. — Продовжуй, людино!
Ашер продовжив:
— Ця вишукана нічна сорочка мені дуже дорога. Але на її плечі пляма від розлитого воску. Якщо Ваша Величність буде така ласкава, щоб випрати її заради мене, не використовуючи чарів, це буде доказом того, що вона — зразкова дружина.
— Але я ніколи раніше не робила такої буденної роботи, — запротестувала принцеса Індейтл. — Я переконана, що існує багато інших прохань. Я з радістю чаруватиму для тебе, — вона махнула рукою, і в її руках, немов нізвідки, з’явився діамантовий перстень. Вона з гордістю дала його принцу. Він взяв його одним пальцем, наче той не мав для нього жодної ваги, і повернувся обличчям до старомодного троля, який кричав йому: «Ну ж бо!».
— Хіба це не ваша традиція: давати те, що попросили найперше?
— Так і є! — погодився троль. У нього було лише одне зряче око, інше — покривала пов’язка зі шкури кролика. — Кожен має право лише на одне прохання. Вона мусить випрати його сорочку. Без жодних чарів.
— Чи вважатиметься шлюб недійсним, якщо вона цього не зробить? — у принца був буденний голос, ніби йому було байдуже, чим це все закінчиться.
— Безперечно!
— Дякую вам, пане скарбнику!
— Я, мабуть, зомлію, — прошепотіла Това, майже не ворушачи губами.
— Ти зомлієш? — запитала дівчина здавленим голосом.
Принцеса Індейтл різким рухом підняла голову догори і великими кроками наблизилася до ванни. Вона клацнула пальцями — слуги підняли ванну і поставили її на крісло, щоб принцесі було зручніше прати. Вона вийняла із кошика нічну сорочку та брусок мила і своїми незграбними руками замочила їх у воду. Дивлячись на сповнене жаху обличчя принцеси тролів, дівчина майже відчула до неї співчуття. Ну, майже. Хоча ні, якщо чесно, то не відчула ні найменшого співчуття. Вона подумала про Ганса Пітера, і про Ашера, і про усіх тих, хто був перед ними. Вона подумала про Еразмуса, Фіону, пані Ґрей, по яких прийшли вночі. Вона пригадала трьох бабусь і безкінечний холод, який тролі наслали на її рідні землі. Стискаючи у своїй руці руку Тови, яка повинна була залишитися у палаці, доки Ашер утече, дівчина лише нахилилася ближче, щоб краще все бачити.
Пляма на білій сорочці нікуди не зникла. Натомість вона стала чорною і розширилася. Що більше принцеса терла, то темнішою і більшою ставала пляма. Лице тролівни стало червонясто-коричневим, і цей колір разюче виділявся на фоні відтінків її помади та рум’ян. Кучері безпорадно порозліталися у різні боки, псуючи зачіску. Королівна сердито відкинула їх назад. Персні залишали затяжки на м’якій тканині, тому вона зірвала їх із рук і один за одним почала жбурляти у зал. Роло нахилився і підібрав кілька собі до рота, а потім втиснув їх у вільну руку своєї господині. Дівчина оглянулася і помітила, що кентавр також поклав декілька перснів у кишеню своєї туніки, а побачивши, що вона за ним спостерігає, подарував їй тінь усмішки.
Принцеса Індейтл знову відкинула голову назад і завила. Її корона впала на землю, тягнучи за собою руді кучері, які виявилися нічим іншим, ніж перука. Під перукою був череп, де‑не-де вкритий коротким шорстким сірим волоссям. Дівчина не змогла стриматися від здивування: роззявила рота й ахнула — і, схоже, достатньо голосно, бо принцеса це помітила.