— Що я чую?! — закричав він. — Ви збираєтеся вислати мене з міста, вислати мене?!
Сокольник невдоволено скривився, наче в нього болів зуб.
— Один жабур може не впоратися з аксою… — тут Ганка з Топом здивовано перезирнулися. — Їм знадобиться ваша магія.
— На острів Лімбо, де живуть ці мерзенні друїди? Крім того, нас із жабуром буде всього двоє — всього-на-всього двоє проти цього маленького чудовиська? — не міг вгамуватися чаклун. — Навіть і не думайте, графе, що я погоджуся на цю авантюру!
Сокольник підвищив голос:
— Але ми вже все обговорили! Не починайте суперечки наново. Поки ми тут сваримося, маленьке чудовисько вже, напевне, наближається до палацу…
Це змусило Мармадука тривожно озирнутися, ніби він злякався, що Кукса Пляма з’явиться зараз звідкілясь із-під дивана, на якому сидів жабур, чи раптом зіскочить просто зі стелі.
— У всякому разі, без додаткової охорони я не поїду! відрубав він.
Чаклун і Сокольник з ненавистю втупилися один в одного. Топ-Ганка мовчали, намагаючись зрозуміти, що це за «дівчисько» — «маленьке чудовисько», якого так побоюються граф та чаклун.
— Ну добре, добре… — здався нарешті Сокольник. — Адже акс і досі не прокинувся? Ви можете покласти його в фургон і дорогою заїхати на ринок найманців. Наберете загін, який схочете. Я оплачу… Тобто королівська скарбниця оплатить витрати.
За півгодини з невеличких задніх воріт палацу виїхав фургон. Всередині лежав просто на підлозі сонний Пак Спритник, а поруч сидів жабур. Топ відразу ж задрімав, а знудьгований Ганка забавлявся тим, що щипав Спритника за щоку й веселився, спостерігаючи, як той уві сні морщиться та смикає головою. У фургон були впряжені два великі чорні жеребці, а на облучку сидів Мармадук. Їм належало виїхати з Літона через східні ворота, подолати невелику відстань до портового міста під назвою Улов, найняти там корабель і доплисти до острова Лімбо. Але дорогою Мармадук збирався завернути на ринок, де кожен, хто вирушав у похід, завжди міг найняти собі в поміч декількох відважних шибайголів.
Сокольник випроводив жабура з чаклуном, полегшено зітхнув, поснідав, а по тому швиденько написав указ. Він викликав до себе королівських вісників, вручив їм указ і звелів негайно оголосити його, а потім розвішати на всіх вулицях Літона. В указі повідомлялося, що вбивцю короля знайдено і йому відрубають голову післязавтра рівно опівдні на головній міській площі.
Мармадука, найпершого суперника графа, що претендував на королівський трон, вдалося випровадити.
Сокольник сподівався, що за час його відсутності встигне домовитися з дворянами та баронами, які мали маєтки навколо Літона, та налаштувати їх проти чаклуна.
Вісники незабаром повернулися й повідомили, що указ вони оголосили та розвішали, але слухати й читати особливо нема кому — зважаючи на все, населення Літона зменшилося цієї ночі приблизно втроє, усі, хто міг, розбіглися. «Нічого, повернуться», — вирішив Сокольник і вийшов на балкон провітритися.
З третього поверху палацу він міг скільки завгодно оглядати широкий майдан, оточений будинками, на якому зараз не було жодного городянина. Раптом зовсім недалеко щось із оглушливим шипінням розірвалося. Граф примружився, здивовано озираючись, і побачив, що з-за дахів угору вдарив сніп густо-лілового світла. Уся площа здригнулась.
Був би тут Мармадук, він би зміг розтлумачити Сокольникові, що це схоже на магію відьми Інельди. Сам же граф нічого в магії не тямив. А сталося ось що…
Розділ 2
— Давай! — Кукса підтяглася на одній руці, виволікаючи Бобрика за собою.
Хлопчисько схопив її за шию і нарешті підібрався до карниза, що виступав на шість ліктів над підлогою. Найспритніший із гончаків, що залишилися, підстрибнув особливо високо, його зуби клацнули просто біля п’яти Пронози.
Вона заходилася розплутувати пружинний шнур, який устигла дістати з прірви. Неподалік від них у стелі виднівся широкий отвір, що вів, швидше за все, на поверхню — більше йому вести було просто нікуди. Залишалося дістатися до нього…
Бобрик важко дихав.
— Де ти навчилася таке витворяти? — кліпаючи пробурмотів він і здригнувся. — У своїй школі? Коли вони разом накинулися… І двох ти відразу заколола, але інші залишилися… Я думав, нам уже капець… Але тут ти відірвала їй хвоста!..
Не слухаючи хлопчиська, Проноза розмотала шнур і пожбурила «кішку» в отвір. З тихим бряжчанням залізні гаки за щось зачепилися. Проноза посмикала — начебто міцно.