Выбрать главу

– О Боже, – застогнав я, – він зібрав із собою всю свою команду.

Я припаркувався поруч із «ферарі», і ми з Сал заходилися вивантажувати обладнання з багажника. Вона підібрала свій мольберт і перекинула його через плече, потім із величезною папкою пергаменів в одній руці та ящиком із фарбами в другій пройшла крізь турнікет в ангар. Я мусив би піти з нею, звичайно ж, але я був такий заклопотаний, переглядаючи свій багаж, що минули три чи чотири хвилини, поки я пішов слідом за нею. Але було вже пізно.

Коли я увійшов крізь низький отвір у яскраво освітлений ангар, мій шлунок стиснувся від тривоги. Блискучий, схожий на акулу силует «ліра» правив за тло для насиченої напругою сцени. Семеро розумних молодиків в одностроях компанії – в гарно викроєних сафарі-костюмах та пухнастих вовняних пальтах – стояли, оточивши колом двох супротивників.

Лорен Стервесант рідко втрачає рівновагу, а коли все ж втрачає, то це відбувається після напруженої й тривалої провокації. Проте менш як за дві хвилини Саллі Бенатор спромоглася досягти того, чого не вдавалося досвідченим фахівцям ніколи. Лорен перебував у стані великого гніву, він стиснув губи й тремтів, ледве стримуючи емоції, вселивши неабиякий страх своїм РМ, що стояли з напівроззявленими ротами.

Саллі опустила свій вантаж на бетонну підлогу і стояла, впершись у боки стиснутими кулаками. На її щоках палахкотів рум’янець, і вона обмінювалася з Лореном гнівними поглядами.

– Доктор Кейзин дозволив мені приєднатися до експедиції.

– Мені байдуже, навіть якби вам дозволив приєднатися до експедиції клятий король паскудної Англії. Я вам кажу, що літак перевантажений і я не маю наміру тягти за собою жінку у свою першу відпустку, яку я маю за півроку.

– Я не знала, що це розважальна прогулянка…

– Чи хтось викине цю відьму з літака? – закричав Лорен, обертаючись до молодих розумників, і вони набралися сміливості й зробили спробу наблизитися до Саллі. Вона схопила важкий дерев’яний мольберт і підняла його обома руками. Спроба нападу зазнала поразки. Я скористався короткою паузою і вхопив Лорена за руку.

– Будь ласка, Ло. Ми можемо поговорити?

Я майже силоміць затягнув його до ангарного офісу, хоч мені здалося, я помітив вираз полегкості на обличчі Лорена, коли визволив його з цієї тарапати.

– Пробач мені, Лорене, я дуже жалкую, що так сталося. Я не мав часу пояснити тобі…

Через п’ять хвилин Лорен вийшов із кабінету й, не поглянувши ні на Сал, ні на завмерлу групу розумних молодиків, піднявся в літак, і через мить його голова з’явилася поруч із головою пілота у вікні кабіни – він надівав навушники.

Я підійшов до наймолодшого з розумників і передав йому наказ шефа.

– Містер Стервесант попросив мене передати вам, щоб ви долетіли до Ґабороне чартерним літаком. – Потім я обернувся до інших. – Сподіваюся, ви допоможете нам із багажем.

Поки команда найвисокооплачуваніших вантажників в Африці носила багаж Саллі, вона втішалася безсоромним тріумфом. Мені вдалося прошепотіти їй суворе застереження:

– Прилаштуйся на задньому сидінні, – звелів я. – І спробуй зробитися невидимою. Ти собі не уявляєш, у якому становищі ти була. Ти не тільки мало не втратила можливість вирушити в експедицію, а й добалакалася б до того, що могла втратити роботу.

Ми були в повітрі близько десятьох хвилин, коли пілот підійшов до нас. Він зупинився й подивився на Сал зі справжнім захватом.

– Господи, леді, – сказав він, хитаючи головою. – Я віддав би свою зарплатню за місяць, щоб не пропустити такої сцени. Ото утнули, так утнули!

Саллі, яка дещо занепала духом після мого застереження, негайно підбадьорилася.

– Такі хлопці для мене не перешкода, – заявила вона, й кілька розумників, які це почули, зіщулилися на сидіннях із розгубленими фізіономіями.

Пілот весело засміявся й обернувся до мене.

– Шеф хоче поговорити з вами, докторе. Я поміняюся з вами місцями.

Лорен розмовляв по радіо з диспетчером аеропорту, але махнув мені рукою, щоб я сів поруч із ним у крісло пілота, і я втиснувся поза кермом і чекав. Лорен закінчив переговори й обернувся до мене.

– Поснідаймо?

– Я вже їв.

Він пустив повз вуха мою відповідь і подав мені холодну ніжку індички та величезний шмат пирога з курятиною і яйцем із кошика, який стояв із ним поруч.