1915
На стрімчастих скелях
На стрімчастих скелях
Де орли та хмари,
Над могутнім морем,
В осяйній блакиті —
Гей,
Там
Розцвітали грози!
Розцвітали грози…
Із долин до неба
Простяглися руки:
О, позичте, грози,
Зливної блакиті! —
Враз
Вниз
Впали краплі крові!
Впали краплі крові…
На ланах, на травах,
На срібно-зелених,
У житах злотистих,
Стрункоколоскових —
Гей,
Там,
Там шуміли шуми!
Там гуміли шуми…
Хтось горів світанно,
Коліноприклонно:
Дай нам, земле, шуму,
Шуму — божевілля!
Ніч.
Плач.
Смерть шумить косою!
Смерть шумить косою…
Серпень 1917
По хліб шла дитина…
По хліб шла дитина — трояндно!
: тікайте! стріляють, ідуть.
Розкинуло ручки — трояндно…
Ні бога, ні чорта — на бурю!
: гей, стійте! знайдем і в церквах.
Знялось гайвороння — на бурю…
Серпень 1917р.
Одчиняйте двері…
Одчиняйте двері —
Наречена йде!
Одчиняйте двері —
Голуба блакить!
Очі, серце і хорали
Стали,
Ждуть…
Одчинились двері —
Горобина ніч!
Одчинились двері —
Всі шляхи в крові!
Незриданними сльозами
Тьмами
Дощ…
1918
Скорбна мати
Пам'яті моєї матері
І
Проходила по полю
Обніжками, межами.
Біль серце опромінив
Блискучими ножами!
Поглянула — скрізь тихо.
Чийсь труп в житах чорніє…
Спросоння колосочки:
Ой радуйся, Маріє!
Спросоння колосочки:
Побудь, побудь із нами!
Спинилась Божа Мати,
Заплакала сльозами.
Не місяць, І не зорі,
І дніти мов не дніло,
Як страшно!…людське серце
До краю обідніло.
II
Проходила по полю —
Зелене зеленіє…
Назустріч Учні Сина:
Возрадуйся, Маріє!
Возрадуйся, Маріє:
Шукаємо Ісуса
Скажи, як нам простіше
Пройти до Еммауса?
Звела Марія руки,
Безкровні, як лілеї:
Не до Юдеї шлях вам,
Вертайте й з Галілеї.
Ідіте на Вкраїну,
Заходьте в кожну хату ~
Ачей вам там покажуть
Хоч тінь Його розп'яту
III
Проходила по полю,
В могилах поле мріє —
Назустріч вітер віє —
Христос воскрес, Маріє!
Христос воскрес? — не чула,
Не відаю, не знаю.
Не буть ніколи раю
У цім кривавім краю.
Христос воскрес, Маріє!
Ми — квіти звіробою,
їз крові тут юрбою
Зросли на полі бою.
Мовчать далекі села.
В могилах поле мріє.
А квітка лебедіє;
О згляньсь хоч Ти, Маріє!
IV
Проходила по полю…
— І цій країні вмерти? —
Де він родився вдруге, —
Яку любив до смерти?
Поглянула — скрізь тихо.
Буяє дике жито.
— За що Тебе розп'ято?
За що Тебе убито?
Не витримала суму,
Не витримала муки, —
Упала на обніжок,
Хрестом розп'явши руки!..
Над Нею колосочки
"Ой радуйся!" — шептали.
А янголи на небі —
Не чули і не знали.
[1918]
По блакитному степу
По блакитному степу
Вороний вітер!
Пригорнув раз та й подався —
Вороний вітер…
Вийшла жита жати я.
Громова хмара!
Ой не всі з війни додому —
Вороний вітер…
Гляне сонце, як дитя,
А в селі голод!
Ходять матері, як тіні, —
Вороний вітер…
На чужині десь ген-ген
Без хреста; ворон…
Будьте прокляті з війною! —
Вороний вітер…
[1917–1918]
Колискова
З Анатоля Ле Браза
Засни, дитинонько, засни! Хай бризнуть сни квітками!
Прийми під захист. Боже, тих, чий шлях прославсь морями!
Співай, стара, лий серця біль в пісні безкраї, чулі
Про море те, що блискотить при місяцю: ой люлі…
Як підеш ти на корабель — тоді вже погуляти!
Колиску зробить вітер з хвиль і буде колисати.
Співай, стара, лий серця біль в пісні безкраї, чулі
Про море те, що блискотить при місяцю: ой люлі…
В твоїй душі хвилює спів, безмежний спів, як море,
Синам на втіху любу він, а матерям на горе.
Співай, стара, лий серця біль в пісні безкраї, чулі
Про море те, що блискотить при місяцю: ой люлі…
У фьордах батенька твого зла хвиля поховала!
В той час родився, синку, ти — і я не заридала.
Співай, стара, лий серця біль в пісні безкраї, чулі
Про море те, що блискотить при місяцю: ой люлі…
Громадить хмари буровій над фьордами потворні.
Під заколисанку твою колише трупи чорні.
Співай, стара, лий серця біль в пісні безкраї, чулі
Про море те, що блискотить при місяцю: ой люлі…
Засни, дитинонько, засни! Хай бризнуть сни квітками!
Прийми під захист. Боже, тих, чий шлях прославсь морями
Співай, стара, лий серця біль в пісні безкраї, чулі
Про море те, що блискотить при місяцю: ой люлі…
Бо ми вас родимо, — о глум! — а глибина поглине!
Гей, хто бретонцем уродивсь — той моряком загине:
Співай, стара, лий серця біль в пісні безкраї, чулі
Про море те, що блискотить при місяцю: ой люлі…