— Джентльмени побажали ознайомитися з готовими апаратами, — сказав Руф. — Джентльмени хочуть задати вам кілька технічних питань.
Усі вийшли з машини і слідом за Корвіним попрямували до апаратів. Голий китаєць, перебігши дорогу, обернувся і вискалив жовті зуби. Троє білих робітників поблизу почали щось злобно викрикувати, поводячи плечима, Корвін глянув на них темним поглядом, і вони буркочучи одійшли.
Апарати лежали в кінці під’їзної колії, яка вела в центр кратера, до бетонної площадки з установленим на ній металевим похилим диском. Інженер Корвін, креслячи палицею на піску і постукуючи нею по заклепках стальних яєць, говорив:
— Уперше такий снаряд, пристосований для двох пасажирів, був збудований в Петрограді в тисяча дев’ятсот двадцять першому році інженером Лосем. Він покрив на ньому п’ятдесят мільйонів кілометрів міжпланетного простору і повернувся на Землю. На жаль, його креслення загинули. Другий апарат, начинений дуже димучою речовиною, був запущений три роки тому з Південної Америки на Місяць і досяг його поверхні. Принцип дуже простий. Це — ракета. Всередині яйця — камера з запасом ультраліддиту. Тут, — Корвін показав на цилінпричний хвіст яйця, — ряд отворів, куди спрямовуються гази вибухаючого поступово, частинами, ультраліддиту. У верхній частині, там, де інженер Лось влаштовував жилу камеру, ми вміщуємо п’ять тонн нітронафталіну. Страшенна вибухова сила цієї речовини вам відома. Далі, — він ударив палицею об литі грані пірамідального бивня на другому кінці яйця, — оце бронебійна головка. Вона з сибірської молібденової сталі. Якщо припустити, що снаряд підійде до поверхні Місяця з швидкістю п’ятдесят кілометрів за секунду, то при ударі він повинен заритись у місячний грунт на величезну глибину.
Промисловці, міцно впираючись ногами в землю, слухали. Один з них, присадкуватий, огрядний, з гачкуватим носом, сказав:
— А все-таки, як же, чорти б його взяли, воно полетить?
— Так само, як ракета: штовхаючою дією газів, що утворюються під час тривалого вибуху, — відповів Корвін. — Під час піднімання ракети повітря не бере участі в дії, воно лише гальмує швидкість. У безповітряному просторі ракета летить за законом тіл, що вільно рухаються, з сталим прискоренням. Теоретично її швидкість повинна досягти граничної величини, тобто швидкості світла. Але при великих швидкостях навколо тіла розвиваються магнітні поля, які можуть навіть зупинити тіло в просторі. Цих магнітних впливів особливо боявся інженер Лось, хоч йому вдалося досягти швидкості тисячу кілометрів за секунду.
Тоді другий з промисловців, метис, похмурий і злий, сказав:
— Двісті снарядів! Але цього мало, щоб висадити в повітря проклятий Місяць! Ми його тільки поколупаємо.
— Снаряди вцілять математично всі в одну точку, — відповів Корвін. — Кожний, увійшовши в сферу притягання Місяця, дістане напрям до його центра, навіть коли б ми запустили їх з різних точок земної поверхні. За моїми розрахунками, снаряди впадуть у поясі Океану Бур. Один за одним через проміжки в сім-десять хвилин вони вганятимуться в глиб місячної кулі. Ми довбатимемо її ніби величезним долотом. І з кожним снарядом — вибух п’яти тонн нітронафталіну. Я б не хотів у цей час там курити свою люльку.
Цей тонкий жарт було сприйнято поблажливими усмішками. Третій з промисловців сказав, упившись нігтями в підборіддя:
— Дуже добре. Але з досвіду європейської війни ми знаємо, що ядра навіть найбільших гармат робили мізерні воронки. А нам же треба розламати кулю, яка всього лише в тридцять з половиною разів менша за земну.
— Жива сила ядра великої морської гармати дорівнює приблизно десяти мільйонам кілограмів, — відповів Корвін. — Якщо наше яйце важитиме десять тонн і рухатиметься з швидкістю п’ятдесят кілометрів за секунду, то жива сила, тобто тиск при ударі нашого яйця об поверхню Місяця, дорівнюватиме сімдесяти п’яти трильйонам кілограмів. Я боюся одного: що снаряди почнуть пронизувати Місяць, мов аркуш картону.
Промисловці міцно постулювали губи. Четвертий, маленький, в окулярах, схожий на старого цвіркуна, почав пильно дивитися на Корвіна сивими очима.
— Я хотів задати істотне запитання, сер, — проскрипів він високим голосом. — Ми збираємося влаштувати “тиждень жаху”, інакше кажучи — пошити в дурні найрозумніших і найхитріших людей в усьому світі, сер… Але в нас виник сумнів: а що коли ми помиляємось? А що як цей жарт з Місяцем обернеться на серйозну небезпеку? Ми заробимо, але Місяць упаде на Землю, сер… Ви впевнені, що він не упаде, сер?