Вчора, о 15 годинi 00 хвилин 59 секунд за середньопланетним часом сталася найстрахiтливiша в iсторiу планети найвищого гатунку космiчна катастрофа!
Планета опинилася у крижаних обiймах неминучоу смертi! ту холодний подих вiдчули всi уста!
Якби наш уславлений рятiвник, бувалий у бувальцях мiжзоряний вовк капiтан Небреха запiзнився хоч на хвилину, ви б нинi не читали вашоу улюбленоу газети. Жах!
Повторюсмо: якби герой запiзнився хоч на хвилину, ми б усi перетворилися на крижанi бурульки. Бр-р! Аж досi космiчний мороз (-273С) по шкiрi дере!
А трапилося ось що.
Безтямний директор ресторану "Теляча радiсть" дзеркальний БББ (читай Балабон, Будяк i Баран) обома своуми бездумними макiтрами, яким насправдi бiльше пасус назва порожнiх глечикiв, дожився до безмежно iдiотського вчинку.
Ця уособлена ганьба високорозвиненоу цивiлiзацiу таотян, цей анахорет, який своуми обома заплiснявiлими iнтелектами годен змагатися хiба що з мильними бульбашками, надумав не мало - не багато, як поглибити пiдвали ресторану, аби завше мати пiд свосю загребущою рукою широкий асортимент харчових продуктiв.
Ясна рiч, циклопiчнi сили всесвiтнього тяжiння без усяких зусиль розiрвали послаблену злочинними дiями оболонку планети, через що наша цивiлiзацiя мало не провалилася у чорну безодню!
Безжальний космос вже простягав до нас смертельнi пазури!
В одну мить середньопланетна температура впала (страшно подумати!) на сiм тисячних градуса. Бр-р! Аж досi мороз (-0,007ь) по шкiрi дере!
Але цiсу трагiчно-катастрофiчно-страхiтливоу хвилини, коли всi зацiпенiли вiд космiчного холоду, нагодився однобезголовий брат по розуму капiтан Небреха. Анi секунди не вагаючись, легендарний герой Всесвiту вдерся на своуй старенькiй ракетi у згубну дiрку i надiйно закоркував фатальну пробоуну у борту планети. На превелике горе, космiчна катастрофа минулася без людських жертв: ресторан саме було зачинено на обiдню перерву. А з численних фейлетонiв нашоу газети давно вiдомо, що всi працiвники цього першорядного закладу громадського харчування пiд страхом неминучоу i болiсноу смертi ходять усти додому, оскiльки бояться отруутися ресторанною ужею. Як бачите, суворе дотримання правил технiки виробничоу безпеки вже в котрий раз милус цих злодiув!
Та не будемо вiдволiкати себе вiд iсторичноу розповiдi увагою до карних елементiв.
Коли схвильований натовп репортерiв, фотокорiв, представникiв радiо i телебачення, а також численних зiвак ринув на мiсце вiкопомних подiй, перед ними у всiй своуй нехитрiй, але величнiй красi постала радiсна картина.
В iлюмiнатор, майже впритул одна до одноу, визирало двi голови!
Усi присутнi з гордiстю усвiдомили, що, нарештi, сповнилося свiтле пророцтво вiтчизняних генiув, корифеув, академiкiв, доцентiв, кандидатiв, а також кандидатiв у кандидати наук: сдина, придатна до життя у космосi розумова формацiя - це цивiлiзацiя двоголових iстот. Адже лише за умов непримиренноу принциповоу суперечки двох голiв народжусться несхибна iстина. Однобезголова ж формацiя, позбавлена дiалектичного розвитку суперечок, як прояву здорових неантагонiстичних протирiч i втiлення в однiй живiй iстотi боротьби протирiч - цiсу однiсу з найбiльш загальних закономiрностей розвитку природи, суспiльства i фiлософського мислення, приречена на неминучi помилки та хиби, якi неодмiнно зведуть уу до безтямного рiвня тваринного iснування.
Але - о, яке гiрке розчарування! - з ракети випорснула не одна, а двi особи.
Мов передгрозова тиша запала над приголомшеним натовпом. Невже нашi героучнi рятiвники, на честь котрих найкращi поети вже шкрябають зворушливi оди, а найвидатнiшi композитори кладуть ух на урочистi хвилi нот для сольного двоголосу з оркестром, звичайнi космiчнi волоцюги, яким за жорстокий розбiй на галактичних трасах вже встигли вiдтяти по одному злочинному баняку?
Ви б тiльки бачили ух! Менший з них на вигляд був мальованим пiратом кульгав на залiзному протезi i пихкав спецiальним приладом з отруйною речовиною, яка лише й дас тiсу радостi, що прокуренi легенi i катар горла. Друге одоробло у розчахнутому до пупа комбiнезонi теж надто нагадувало закоренiлого у жахливих пiдступах розбещеного флiбустьсра i тому також не викликало як позитивних емоцiй, так i великих симпатiй.
Та - о, яке щастя! - невдовзi з'ясувалося, що на планетi Земля, звiдки прибули космiчнi мандрiвники i де вони мають постiйну мiжзоряну прописку, усi аборигени вiд природи однобезголовi. Якась дивовижна примха еволюцiу прирекла ух на розумове калiцтво. Але земнi тубiльцi з мужнiстю, гiдною кращоу долi, нiколи навiть не пiднiмають дискусiй про комплекс власноу недосконалостi. Вони мовчки несуть крiзь тисячолiття свос страхiтливе прокляття еволюцiу. Ось чому у них так поширена i популярна загальновизнана аксiома: одна голова - добре, а двi - краще. Правда, у нас вона, на вiдмiну од землян, мас, як вiдомо, суто судово-процесуальний характер.
Та не будемо вiдволiкати себе вiд iсторичноу розповiдi хай навiть цiлком слушною етнiчно-космiчно-фразеологiчною розвiдкою.
У присутностi 100.000 повноцiнних жителiв столицi, якi разом тримали на плечах поголiв'я з 200.000 одиниць, капiтан Небреха дав представникам преси iнтерв'ю, сповнене, як на одну голову, свосрiдноу мудростi та деякого iнтелектуального забарвлення.
На запитання, що йому найбiльше сподобалося на Таотi, капiтан Небреха з вишуканою гiднiстю тонкого дипломата вiдповiв :
- Передусiм дозвольте вiд iменi усiх землян та землянок передати найпалкiший привiт та найкращi побажання усiм таотянам i таотянкам. А тепер з присмнiстю вiдповiм на ваше запитання. Поки що менi найбiльше сподобався чудовий вибiр мiсцевих страв, якi я мав нагоду побачити ще у космiчному просторi i якi, на жаль, i досi не смакував...
- Правду каже! - вiддано присднався до капiтанових слiв його вiрний штурман Азимут.
На запитання, як вiн розцiнюс власний героучний подвиг, капiтан Небреха з винятковою скромнiстю зазначив:
- На мосму мiсцi так вчинив би кожний гуманоуд, варто йому було б з мiсяць посидiти на самiй сухiврi з хлорели.
Але давалася взнаки перевтома, викликана нелюдськими зусиллями, щедро покладеними на терези щасливого майбуття планети. Коли капiтан Небреха вiдповiдав на запитання, чи завжди Землю населяли самi однобезголовi iстоти, у його словах вже виразно бринiло легке роздратування:
- Нi, не завжди. Колись поряд з людьми спiвiснувало могутнс, але нерозумне плем'я Змiув Гориничiв, кожен представник якого мав власне поголiв'я вiд трьох до дванадцяти голiв. (Оплески). Окрiм них, - пiдвищив голос мiжзоряний вовк, - по рiзних кутках планети мешкали ще посiмейства Драконiв, якi теж пишалися своуми численними головами. (Тривалi оплески). Але замiсть спiвiснувати у мирi та дружбi, дiлити з сусiдами хлiб та сiль, вони намагалися усе запхати у своу численнi горлянки. Та ще зазiхали на чужi харчовi запаси. Ось чому усi вони були без жалю поголовне скаранi на горло.
- Правду каже! - пiдтакнув Азимут.
Як i слiд було чекати, пiсля цих слiв всi посунули до бенкетноу зали. Харчу було - уж-наудайся. Вино лилося водоспадами. Нiхто нiчого не шкодував для наших дорогих гостей: однаково пiсля космiчноу катастрофи з "Телячоу радостi" все розкрадуть i спишуть на стихiйне лихо. Пiсля веселоу гулянки, яка вдалася якнайкраще, усi гуртом пiшли писати.золотими лiтерами iм'я Небрехи на скрижалях iсторiу. Цей масовий культпохiд супроводжувався натхненними спiвами i танцями. З вiрогiдних джерел повiдомляють, що церемонiю вшанування космiчних звитяжцiв буде завершено пiслязавтра. Того ж дня "Телячу радiсть" закриють на переоблiк".
10. ДЕТЕКТИВ I ГАНГСТЕР
Отакий це був репортаж. Я його передав так, як вiн був написаний. Слово в слово. Навiть не скоротив деяких неприсмних для мене натякiв i порiвнянь, бо я нiколи не займався облудним окозамилюванням.
Як би там не було, а цей репортаж давав багато поживи для роздумiв. Передi мною постала сила питань. Чому, наприклад, у мене з Азимутом склалося враження, нiби ми не встромилися в планету з космiчного простору, а виборсалися з уу надр, хоч тубiльцiв цей дивовижний факт анiтрохи не бентежить? Або: яким робом цивiлiзацiя таотян могла б провалитися у Всесвiт? Знову ж таки, чому одностайнiсть думок вони святкували на тому ж рiвнi, що й порятунок?