Герніка, подумав. Два роки тому. 26 квітня 1937 року. Шістнадцять тридцять на годиннику. З’являється самотній Гайнкель He-111, скидає бомби на північне передмістя. В Герніці саме базарний день, повно біженців з інших баскських міст. Від вибухів починається паніка, люди вибігають на вулиці. Тоді починається друга хвиля нальоту. Наближається ланка He-111 і Дорньє Do 17, при підтримці Савоя-Маркетті з італійської ескадри бомбардувальників. Руйнування все ще відносно незначні, але вже надлітає третя хвиля. Три ескадри Юнкерсів Ju-5$, які з невеликої висоти скидають сейсмічні й запалювальні бомби, разом біля тридцяти тон, на переповнені вулиці та площі. Бомбардування супроводжується безперервним обстрілом з кулеметів, який ведуть винищувачі Мессершмітт. В результаті, півтори тисячі вбитих, сотні поранених. Місто Герніка стерто з лиця землі.
Генерал-майор Вольфрам барон фон Ріхтгофен поглянув на безхмарне небо над Берліном. Війна неминуча, подумав. А на війні всяке може трапитися… Це небо… Невже можливо, що воно зароїться сотнями ворожих літаків? Пірнаючих ескадр? Що воно заповниться ревінням моторів і стабілізаторів бомб?
Ні, він глибоко видихнув. Ніколи. Фюрер цього ніколи не допустить. Фюрер – військовий геній. А Люфтваффе непереможне.
Про всяк випадок…
Про всяк випадок потрібно буде завчасу перевезти дружину і дочок. В якесь безпечне місце.
Туди, де немає ніяких військових цілей. Нічого, що могло б стати ціллю для бомбардувальників.
От хоча б в Дрезден.
Переклад з польської -- полігНОТ
- - - - - - - -
https://www.facebook.com/pg/PoligNOT
Заходьте на мою сторінку на Facebook