— О, я непохитно боротимуся за нашу справу! Я неухильно вестиму боротьбу за волю до перемоги — або загину за неї смертю хоробрих!
У словах Спартака відчувалася глибока переконаність і віра. Він потис руку Крікса.
Той підніс її до серця й вимовив схвильовано:
— Спартаку, рятівнику мій, на тебе чекають великі справи! Такі люди, як ти, народжуються для подвигів. З таких людей виходять герої…
— Або мученики… — тихо мовив Спартак. Його обличчя спохмурніло, голова схилилася.
У цю хвилину пролунав пронизливий голос Емілія Варина:
— Ходімо, Гаю і Апулею, до храму Розбрату, дізнаємося рішення сенату!
— А хіба сенат збирається сьогодні не в храмі Згоди? — запитав Тудертин.
— Ну так, — відповів Варин.
— У старому чи в новому?
— Ох ти й телепень! Якби він зібрався у храмі Фурія Камілла, присвяченому щирій згоді, я сказав би тобі: підемо до храму Згоди. Але ж я кликав тебе до храму Розбрату. Невже невтямки, що я кажу про храм, споруджений нечестивим Луцієм Опімієм на кістках пригнобленого народу після ганебного й підлого вбивства Гракхів?
— Варин має рацію, — сказав Гай Тауривій, — храм Згоди справді варто було б назвати храмом Розбрату.
І троє базік попрямували до сходів, що ведуть до портика базиліки Емілія, за ними пішли й обидва гладіатори.
Щойно Спартак і Крікс наблизилися до портика, якийсь чоловік підійшов до фракійця і мовив:
— Ну, що ж, Спартаку, коли ти вирішиш повернутися у мою школу?
Це був ланіста Акціан.
— Нехай тебе живцем поглинуть води Стікса! — гнівно закричав гладіатор. — Чи довго ще набридатимеш своїми мерзенними надокучаннями? Чи скоро даси мені спокій?
— Але ж я піклуюся про тебе, — солодкаво мовив Акціан, — для твого ж власного блага, я піклуюся про твоє майбутнє, я…
— Послухай, Акціане, і добряче затям мої слова. Я не хлопчик і не маю потреби в опікуні, а якби він мені й знадобився, я ніколи не обрав би тебе. Запам'ятай це, старий, і більше не потрапляй мені на очі, бо, присягаюсь Юпітером Родопським, богом батьків моїх, я відправлю тебе прямісінько у пекло!
За мить він додав:
— Ти знаєш силу мого кулака. Пам'ятаєш, як я обробив десятьох твоїх рабів-корсиканців, яких навчав ремеслу гладіаторів, а вони одного чудового дня накинулися на мене, озброєні дерев'яними мечами?
Ланіста розсипався у вибаченнях і запевняв у дружбі. Спартак у відповідь додав:
— Іди, і щоб я тебе більше не бачив. Не чіпляйся до мене! Залишивши збентеженого Акціана, обидва гладіатори попрямували через Форум до повороту на Палатин, — там, біля портика Катулла, Катиліна призначив зустріч Спартаку. Будинок Катулла, що був консулом із Марієм у 652 році римської ери, тобто за двадцять чотири роки до описаних подій, вважався одним з найкрасивіших і найрозкішніших у Римі. Перед будинком здіймався чудовий портик, прикрашений військовими трофеями, і бронзовим биком, перед яким кимври, вороги Риму, приносили присягу. Портик слугував місцем зустрічей молодих римлянок, вони тут прогулювалися і займалися гімнастичними вправами. Ясна річ, сюди зазирали й молоді чепуруни — патриції та вершники — помилуватися прекрасними доньками Квирина.
Коли обидва гладіатори дійшли до портика Катулла, вони побачили юрбу патриціїв, що милувалися жінками, яких зібралося більше ніж зазвичай, саме зіпсувалась погода — падав мокрий сніг.
Сліпуча білизна рук, ледь прикриті чарівні перса, плечі, як в олімпійських богинь, пишність убрань і блиск золота, перлів, рубінів, строкатість відтінків ошатного вбрання — це було приголомшливе видовище. Тут можна було побачити витончені пеплуми, паллії, столи, туніки з найтоншої шерсті й інших чудових тканин.
Серед жінок, що зібралися біля портика, були Аврелія Орестілла, кохана Катиліни, молода, прекрасна й велична Семпронія, яку за її чесноти й розум згодом нарекли Великою: вона загинула в бою, борючись, як хоробрий воїн, пліч-о-пліч із Катиліною, у битві під Пістрією. Також там була Аврелія, матір Цезаря, Валерія, дружина Сулли, весталка Ліцинія, Целія, колишня дружина Сулли, Лівія, матір юного Катона, Постумія Регілія, предок якої здобув перемогу над латинянами на Регильському озері та інші чудові представниці жіноцтва.
Усередині великого портика молоді патриціанки вправлялися у гімнастиці або ж грали у м'яч — це була улюблена забава римлян обох статей будь-якого віку.