Спартак

Рафаелло Джованьйолі СПАРТАК Роман

ЗМІСТ

^{Розділ І - Щедрість Сулли}

^{Розділ II - Спартак на арені}

^{Розділ III - Таверна Венери Лібітіни}

^{Розділ IV - Як Спартак користувався своєю свободою}

^{Розділ V -Трикліній Катіліни і приймальна Валерії}

^{Розділ VI - Загрози, інтриги і небезпеки}

^{Розділ VII - Як смерть випередила Демофіла і Метробія}

^{Розділ VIII - Наслідки смерті Сулли}

^{Розділ IX - Як один п'яниця уявив себе рятівником республіки}

^{Розділ X - Повстання}

^{Розділ XI - Від Капуї до Везувію}

^{Розділ XII - Як розумом і хитрощами Спартак збільшив кількість своїх воїнів від шестисот до десяти тисяч}

^{Розділ XIII - Від Казілінської до Аквінської битви}

^{Розділ XIV - Спартак робить огляд своїх легіонів}

^{Розділ XV - Спартак перемагає ще одного претора і переборює небезпечні спокуси}

^{Розділ XVI - Лев біля ніг дівчини. — Покараний убивця}

^{Розділ XVII - Арторікс-скоморох}

^{Розділ XVIII - Консули на війні. — Камерінська битва. — Смерть Еномая}

^{Розділ XIX - Битва під Мутіною. — Заколоти. — Марк Красс на війні}

^{Розділ XX - Від битви біля ГарганськоІ гори до похорону Крікса}

^{Розділ XXI - Спартак у ЛуканіІ.— Птахолов попадає у сильце}

^{Розділ XXII - Останні битви. — Поразка біля Брадану. — Смерть}

^Епілог

^{Пояснення імен і назв}

^{Художник В. І. ПОЙДА}

^{Переклад здійснено за виданням: Spartaco. Racconto storico… di Raffaello Glovagnoli, Quarta edizione, Milano, Paolo Carrara, 1884.}

Капрера, 26 червня 1870 р.

Д. Гарібальді — Джованьолі

Мій дорогий Джованьолі!

Я проковтнув вашого «Спартака», недивлячись на те, що в мене дуже мало часу для читання, і він розбудив у мені почуття захвату і захоплення.

Я сподіваюся, що ваші співгромадяни оцінять величезні достойності вашого твору і, прочитавши його, переймуться нездоланною стійкістью у боротьбі за святу справу свободи.

Ви, римлянин, відобразили не найкращу, але найбільш блискучу епоху історії великої республіки, — епоху, коли горді хазяїва світу вже почали скочуватися в безодню пороку та ростління, але недивлячись на розбещення та пороки, подібно гігантам здіймались над попередніми поколіннями усіх епох та народів.

«З усіх великих людей — найвеличнішим був Цезар», — сказав один знаменитий філософ, а як раз особа Цезаря наклала відбиток на епоху, зображену вами.

Образ Спартака — цього Христа-іскупителя рабів, ви викарбували різцем Мікеланджело, і я, діставший свободу раб, дякую вам за це и за ті миті зхвильованності, що я пережив прочитавши вашу книгу: то я надихався чудовими подвигами рудіарія, то сльози душили мене, а до конця повісті я пережив відчуття розчарування від того, що вона така коротка.

Хай збережуть наші співгромадяни пам'ять про цих героїв, що сплять у рідній нам землі, де більше не буде ні гладиаторів, ни панів.

Завжди ваш Джузеппе Гарібальді[1].

Розділ I ЩЕДРІСТЬ СУЛЛИ

На сході сонця, за чотири дні до листопадових ід (10 листопада) 675 року римської ери, за консульства Публія Сервілія Ватія Ісавріка і Аппія Клавдія Пульхра, Рим кишів юрбами людей, що з усіх частин міста стікалися до Великого цирку. Із густо населених біднотою, кривих і багатолюдних вуличок Есквіліна та Субурри пливли нескінченні натовпи, вбирали в себе людей різного віку й стану і, виливаючись на головні вулиці — Табернолу, Гончарну, Нову — невпинно посувалися до цирку.

Римські громадяни, ремісники, пролетарі, вільновідпущеники, старі, вкриті шрамами гладіатори, злиденні, покалічені ветерани гордих легіонів, уславлених перемогами в Азії, Африці, над кімврами, простолюдки, блазні та скоморохи, танцюристки, ватаги жвавих хлопчиків зливалися в нескінченні юрми. Радісні обличчя, збуджені погляди, безтурботні гострі жарти свідчили про те, що весь цей незліченнийлюдпоспішав на якесь улюблене видовище.

₁

_{Аннотоція і лист Гарібальді не належать до цієї книжки. Я взяв на себе сміливість перекласти їх та доповнити цими текстами орігінальне видання. (Прим. креатора електронної версії цієї книги)}