Гастроном, з якого я почав обстеження касових апаратів, займав увесь перший поверх п'ятипід'їзного будинку і вважався одним з найбільших у місті.
Директор зустрів мене люб'язно, але без догідливості, зовсім не так, як зустрічають у магазинах моїх колег з ОБХСС, однак це мене влаштовувало, бо мусив діяти швидко й чітко, не витрачаючи часу на дипломатичні тонкощі.
Ми попрямували з підсобки просто до залу, де кожна каса вибила мені чек.
Усі ці чеки експерти сьогодні ж увечері порівняють з чеками, вибитими шахраями на килими і, таким чином, або встановлять їхню ідентичність, або відкинуть її.
Я особисто не сумнівався в останньому: вчора магазин працював, усі каси стояли на місці, однак старанно пронумерував чеки згідно з розташуванням кас у торговельному залі й поклав до конверта.
Потім ми з директором спустилися до підвалу, де оглянули ще два зовсім нових касових апарати. Вони знаходилися, так би мовити, в резерві, на випадок виходу з ладу працюючих. Кількох секунд вистачило, аби впевнитися: принаймні півроку ніхто не торкався ящиків, у яких зберігалися апарати.
Ми піднялися до кабінету директора, і я переглянув особисті справи Марій, що працювали в гастрономі. Тут були лише дві Марії, прибиральниця й продавщиця, і обидві мали чисте алібі: в січні знаходилися на роботі й мешкали в цьому мікрорайоні неподалік від гастроному.
Тиснучи мені руку на прощання, директор усе ж не втримався від саркастичної посмішки й сказав:
— У нас порядок, і я сам просигналізував би вам в разі чого. Гадаєте, не знаємо, що й до чого?
— Гадаю, знаєте. Та робота в мене така: все власноручно обмацати мушу.
— Не заздрю, людям треба вірити.
У мене не було часу пояснювати йому, що саме завдяки вірі в людей і, кажучи офіційною мовою, в тісному зв'язку з громадськістю лише останнім часом органи міліції розкрили кілька тяжких злочинів.
Я помахав директорові рукою й поспішив далі.
Процедура огляду кас у першому гастрономі й піший перехід до наступного зайняли в мене півгодини. Якщо в середньому вийде по півгодини на магазин і якщо врахувати, що в більшості торговельних точок робочий день закінчується о восьмій вечора, сьогодні я зможу оглянути чотирнадцять-п'ятнадцять гастрономів та промтоварних магазинів. Приблизно половину запланованих. А треба ще пообідати, зрештою, можна обійтися пиріжками чи бутербродами з кавою. Марудна робота, котра може закінчитися цілковитим пшиком: я маю на увазі особисто себе й цей мікрорайон.
Але ж Пашкевич із своєю красунею Марусею, чорнявкою-продавщицею, все ж мусили дістати десь касу.
Можливо, викрали, а після килимової афери вивезли за місто й закопали; можливо, повернули непомітно або змовилися із сторожем та завмагом: десятки варіантів, сотні магазинів, їдалень, ресторанів, де встановлені касові апарати, — справді марудна, та конче необхідна робота.
Наступний магазин виявився зовсім маленьким, з одною касою і без Марій. Я впорався тут за десять хвилин і став оптимістичніше уявляти своє майбутнє. Однак у гастрономі на паралельній вулиці не було ні директора, ні його заступника, довелося довго розшукувати хоча б завідуючого секцією і обмежитися головою місцевкому. Тут я розгубив фору, одержану в попередній симпатичній торговельній точці. Промарудився цілих сорок хвилин — і безрезультатно.
Потім був невеличкий універмаг, поділений на безкінечну кількість секцій з касою в кожній; одна, запасна, стояла в підсобці, і десь у коморі після довгих пошуків вдалося знайти ще дві зіпсовані.
Коротше, до восьмої години я обійшов не чотирнадцять-п'ятнадцять магазинів, як планував, а всього одинадцять — з задоволенням сів у напівпорожній тролейбус і дав відпочинок натрудженим ногам.
В управлінні на мене чекали вже і Крушельницький, і Проць, і ще кілька незнайомих оперативних працівників. Не треба було бути великим фізіономістом, аби збагнути: їх також спіткала невдача.
Ми ліниво й втомлено обмінялися думками, здали чеки на експертизу й роз'їхалися по домівках, щоб завтра з самісінького ранку продовжити обхід магазинів.
У готельному буфеті я випив аж дві пляшки кефіру з не дуже апетитними булочками, одним оком подивився на телевізор у холі й завалився спати.
Заснув одразу й спав без снів. О сьомій мене розбудив телефонний дзвінок Крушельницького. Поводив електричною бритвою по щоках, випив припасеного звечора кефіру й ледь вліз до переповненого зранку тролейбуса.