Выбрать главу

До бабусиної кімнати, де ми сиділи, зазирнув один з оперативників. Ми відпустили Олю.

— Щось є, Миколо? — запитав Крушельницький.

— Мало. Вони не поспішали й спакувалися ретельно. Є дрібниці.

— Які?

— Панчоха, зубна щітка, сміття в кошику. Різні папірці, газета, недопалки.

— Що за папірці? — зацікавився я.

— Гляньте.

Ми перейшли до сусідньої кімнати, й оперативник розклав на столі свої знахідки. Справді, дрібниці. Однак, переглядаючи їх, ми з Крушельницьким встановили, що Пашкевич курив болгарські сигарети «Стюардеса», читав «Спортивну газету» й чистив зуби пастою «Мері». Правда, пастою, певно, користувалася Щепанська, а цей нахаба міг взагалі не знати, що існує зубна щітка.

Перебираючи недопалки, я натрапив на зібганий папірець і обережно розгладив його.

Одразу тенькнуло серце. Тенькнуло ледь-ледь, бо папірець, зрештою, міг нічого й не означати: звичайний залізничний квиток приміської зони за п'ятнадцять копійок. Куплений він був минулої п'ятниці, за день до того, як Щепанська з Пашкевичем з'їхали з квартири.

Я попросив покликати бабусю.

— Пригадайте, що робили ваші квартиранти в п'ятницю? — запитав.

— У п'ятницю? — замислилася.

— Напередодні від'їзду.

— Так не ночували ж. Марійка повернулася з роботи раніше, й кудись подалися.

— А наступного дня повернулися машиною?

— Так, маленьким автобусом.

— Куди їздили, не казали?

— Попередили, що не ночуватимуть. Ідуть на іменини до знайомих і там залишаться.

— Тут, у Львові?

— А де ж іще?

Крушельницький, який сидів по той бік столу, нараз швидко підвівся, уважно обдивився стіну над ліжком.

— Щепанська мала килим? — запитав.

— Авжеж, один висів тут, а другий так і не розгортала. В кутку стояв, за шафою.

— Висів червоний з квітами?

— Точно. Красивий килим, дорогий.

— Триста п'ятдесят шість карбованців, — посміхнувся Крушельницький.

— Я ж кажу: дорогий.

Стару чомусь не здивувала дивовижна Толина обізнаність, не здивувала вона й мене. Трохи подосадував, що сам раніше не звернув уваги на сліди від цвяхів, якими був прибитий килим. Загорнув у газету весь мотлох, знайдений у квартирі. Власне, тут уже не мали чого робити. Попередили бабусю, щоб негайно повідомила міліцію, коли дізнається щось нове про квартирантів, і поїхали до управління. Тут на нас чекала вже довідка про Щепанську.

Марія Панасівна народилася 1948 року в Кривому Розі. Батько працював на руднику, мати торгувала пивом у ларку. В 1957 році батько помер, мати через рік вийшла заміж і разом з новим чоловіком кудись виїхала, залишивши десятирічну дочку своїй сестрі.

У Кривому Розі Щепанська закінчила школу й подалася до Львова. Тут вчилася в торговельному училищі, потім працювала продавщицею в гастрономі. За нестачу була засуджена на три роки, відбувала покарання в колонії загального режиму. Характеристики в колонії мала гарні, Щепанську випустили на рік раніше строку. Влаштувалася у вареничну, де й працювала до минулої п'ятниці.

— Нічого втішного, — констатував Крушельницький, прочитавши довідку.

Я не міг з ним погодитись.

— Кривий Ріг… — заперечив. — До кого їздила Щепанська в січні?

— Ну, до тітки.

— Треба встановити точно.

— Невже вважаєш, що Пашкевич із Щепанською подалися туди? Вони тепер Кривий Ріг за тисячу кілометрів обминатимуть.

— Звичайно.

— То для чого тобі криворізька тітка?

— При чому тут тітка? Мати!

Крушельницький покліпав повіками, нараз пожвавішав.

— Ось ти про що! Глибоко копаєш…

— Викликай Кривий Ріг.

Через кілька хвилин я почув у трубці бадьорий голос Сашка Кольцова.

— Спіймали Пашкевича? — запитав він одразу.

— Чорта лисого!

— Точно: чорта й лисого… — зареготав Сашко.

— Кинь… — Мені було не до каламбурів.

Розповів, що нам потрібно, й Сашко пообіцяв завтра ж зателефонувати до Львова.

Кольцов дотримав свого слова, і вже в середині наступного дня ми знали, що тітка Щепанської померла три роки тому, а мати її, як твердять сусіди, виїхала ще двадцять років тому кудись на Західну Україну. Прізвище вітчима Щепанської встановити не вдалося.

— Мало, дуже мало, — поскаржився я.

— Що міг, — одрізав Кольцов, — зробив усе, що міг.

— І на тому спасибі.

У повідомленні Кольцова була одна деталь, яка підтверджувала мою версію: мати Щепанської виїхала кудись на Західну Україну.

Чи не до неї їздила Марія з Пашкевичем у п'ятницю? А якщо до неї, то мешкає вона десь у приміській зоні: квиток за п'ятнадцять копійок давав право проїзду в радіусі тридцяти кілометрів навколо міста.