Крушельницький пішов організовувати машину, а ми з Дробахою перейшли на протилежний бік вулиці, в тінь від великого каштана. Настав вечір, та було душно, мабуть, збиралася гроза.
Дробаха притулився спиною до каштанового стовбура, подмухав на кінчики пальців, сказав якось невизначено:
— Спекотний місяць липень…
І було незрозуміло, що мав на увазі: справді спекотну погоду в нинішньому липні чи був у цих словах значно більший і абсолютно ясний для мене підтекст.
