Навіть якщо спробувати поміркувати над чимось під час прогулянки, думки зрештою зведуться до чогось практичнішого, як-от справи на роботі чи що приготувати на вечерю. Осмислити абсолютну істину світу або сенс життя під час руху навряд чи вдасться.
Для практики дзадзен ми займаємо відповідну позицію, потім переводимо увагу на дихання і врешті-решт заспокоюємо думки. Впоравшись із цими трьома кроками, розпочинаємо медитативну практику.
Спробуйте практикувати дзадзен: звільніть розум і дозвольте думкам приходити і йти собі далі.
19. Практикуйте стоячи
Дзенський спосіб не гаяти час у дорозі
Простий спосіб мотивувати себе.
Для тих, хто працює не вдома, дорога на роботу може бути виснажливою.
Проте мені здається, що певна кількість часу, витраченого на дорогу, — корисна.
Уявіть, що ваш дім і офіс розташовані в одній будівлі. Ймовірно, подібна перспектива стане вам привабливою, адже дорога на роботу не забиратиме часу.
Як би там не було, а нам усім треба перемикати швидкість, а це може бути складно, коли ваша оселя є одночасно й офісом.
Уранці, збираючись на роботу, ви перебуваєте здебільшого у ролі батьків. Потім йдете до метро, їдете в тісному вагоні, а коли нарешті дістаєтеся офісу, «одягаєте» роль керівника. Тепер ви готові взятися до тяжкої праці, яку несе ще один день.
Дорога на роботу — це своєрідний місток між сімейним життям і робочим, де ми набуваємо зовсім іншого вигляду.
Якщо бажаєте посилити власну мотивацію, раджу спробувати «медитацію стоячи». Ви можете практикувати навіть у вагоні метро, тримаючись за поручень. Стоячи, переведіть увагу на центр нижче пупка — ваш танден — і практикуйте дзадзен. Це просто.
Незалежно від того, чи це дорога на роботу, чи кілька вільних хвилин упродовж дня, невеличка дзенська духовна практика може дати неабияку користь.
20. Не марнуйте час, переймаючись тим, що вам не під силу контролювати
Що означає стати духовно невагомим
Мить, коли ви раптом губите себе.
Сидячи у дзадзен, необхідно облишити всі думки — так нам радять, проте, як показує практика, це складно.
Загалом під час медитації ви не заплющуєте очі. А оскільки бачите усе, що відбувається навколо, зрештою в думках крутиться то те, то інше, хоч би як ви намагалися відволікатися від цього. «О, он іде старший священник. Треба сісти рівніше…», або: «У мене вже заніміли ноги…», чи будь-що інше, що мелькає в голові.
Переважну протяжність часу це відбувається цілком природно. Та навіть коли кажете собі: «Не думай», це само собою вже означає «думати».
Під час удосконалення практики дзадзен настануть миті — хоча й короткі, — коли ваша голова буде порожньою. Ви зрозумієте, що ні про що не думаєте. Навіть перестанете відчувати себе. Саме про ці миті я розповідаю.
Ваш розум стане ясним. Дріб’язок, який захаращує ваші думки, зникне. У вас раптом виникне відчуття, що ви потрапили у світ, чистий, як кришталь. Саме це я називаю стати духовно невагомим.
21. Навчіться «перемикати» режими
Збудуйте в голові ворота
Важливе другорядне.
Перед входом до дзенського чи синтоїського храму завжди є кілька воріт — це великі червоні арки, що звуться торії.
Перш ніж потрапити до головної зали дзенського храму, необхідно пройти крізь троє воріт — головні ворота, центральні ворота й потрійні ворота, — які символізують шлях до просвітлення. Перед синтоїськими храмами також стоять троє воріт.
Навіщо вигадані ці додаткові споруди?
Це те, власне, що ми називаємо «важливим другорядним».
Ми вважаємо, що ворота, або торії, — це «духовні застави», які з’єднують два окремих світи. Проходячи крізь кожні ворота, ви наближаєтеся до світу чистоти, що в буддизмі ми звемо «священною землею».
От чому перед буддійськими храмами стоять торії. Проводячи межу між світами, ми допомагаємо вам усвідомити відстань між ними. Проходячи повз кожні ворота, ви ніби ступаєте на цю священну землю.
Поміркуйте над дорогою на роботу чи додому як про ось таке «важливе другорядне». Вона може подарувати час, щоб «перемкнутися» з домашньої обстановки на робочу. Це може видатися зайвим, проте насправді є необхідним.