Ригачка відштовхнув її.
— Нікчема, — промимрив він з огидою.
І враз сяйнуло світло. Старий Лоурі Маккол стояв на сходах, загрозливо розмахуючи старою рушницею. Мабуть, він був не такий глухий, як гадав Ригачка.
— Агов! Що ви тут робите? — запитав він сонним рипливим голосом. Запитання таки з розряду тупих. Двоє чужаків. Посеред ночі. Риються в чужих речах. Що ж, він думав, вони роблять?
Лоурі звів гачок своєї старезної рушниці.
— Отже?! Я вас запитав.
Ригачка ненароком відригнув; власне, через це його й прозвали Ригачкою.
— Чистимо твою хату, придурку. А що ж би ще?
Старий, насупившись, спускався сходами.
— Аякже, опецьку, саме так воно і є! Ану, забери свої лапи з мого мисника, доки я не продірявив твою коростяву довбешку.
Меґ закліпала. Усе було як у телику. Американський коп показував усім, де раки зимують. Якби вони діяли за сценарієм, Ригачка мав би втнути якусь дурницю, і тоді старий був би змушений пристрелити їх обох.
Та сталося інакше. Раптор угледів ворога і націлився на голу ногу, що стирчала з-під нічної сорочки.
Пітбуль не розтулив своїх щелеп, аж доки не порвалося старече сухожилля, а тоді зімкнув їх на Макколовій литці. Старий несамовито завив, відбиваючись від пса дерев’яним прикладом. З тим самим успіхом він би міг гамселити цементну підлогу. Якщо Раптор у щось уп’явся, то не випустить, аж доки Ригачка не накаже або — жертва помре.
Меґ очманіло метушилася довкола.
— Скажи, нехай відпустить, Ригачко! Скажи собаці!
— Стривай. Його треба провчити — за те, що наставляв на мене рушницю.
— Забери геть Раптора, чуєш, Ригачко! — верещала Меґ.
Вона вихопила з рук Лоурі Маккола рушницю.
Ригачка блимав очима. Ця дурнувата рюмсала! Ревла, як гомик! І наставляла рушницю на Раптора.
— Харе, Фінн! — гукнув Ригачка. Це було прикольно. Невже вона не тямить, що таке рушниці?
— Забери його! Попереджаю!
Ригачка говорив повільно, наче з немовлям:
— Це рушниця, неодýпо. Ти вистрелиш і розбризкаєш це старе гальмо.
Меґ на мить завагалася.
— Мені байдуже. Принаймні помре швидко. Рахую до трьох, Ригачко. До трьох, бо ти не навчився рахувати до п’яти.
Ригачка обмірковував почуте. Він не звик думати так швидко.
— Один…
Чи Меґ вистрілить? Навряд. Занадто тонкосльоза.
— Два…
Але з іншого боку, після того, що вона зробила зі своїм вітчимом, Франко. І вона дівчина. Хто цих жінок знає?
— Тр…
— Окей, окей. — Краще не ризикувати. Ще буде час поквитатись. — Рапторе! До мене, хлопчику.
Пес загарчав, не згодний випустити свою здобич, яку вже зводили корчі.
— Я сказав, до мене!
Умить приборканий, пітбуль виплюнув рештки Макколової литки й затрюхикав до хазяїна.
Меґ кинулася до Лоурі Маккола. Той знеможено скрутився на лінолеумі. З відкритої рани текла кров. А ця пляма на густо-червоному… О Боже! Кістка.
— Що ми наробили? — Меґ ридала ридма. — Що ми наробили?
На Ригачку її голосіння не справило ані найменшого враження.
— Ну? Старпер ґиґнув на кілька днів раніше. Подумаєш!
Меґ утерла сльози.
— Треба викликати швидку, Ригачко! Негайно!
Ригачка похитав головою:
— Не можна, Фінн. Пізно вертати.
Макколів погляд тьмянів.
— Будь ласка… — прохрипів старий.
Меґ наставила рушницю на Ригачку:
— Вимітайся! Хутко!
— Облиш, Меґ.
— Я візьму все на себе. Тікай!
— Аякже! — гримнув Ригачка. — Тільки скажеш жандармам, що це ти покусала йому ногу. Вони саме тобі повірять.
Це правда. Кожен поліцай у місті знав Ригачку Бренана і його пса. Виходу не було. Вперше в житті Меґ Фінн не знала, як вив’язатися з халепи.
Справа заходила в глухий кут. Меґ стояла приголомшена. Ригачка скористався з цього і вихопив у неї з рук рушницю. Він вишкірив жовті зуби.
— А будеш наставляти на мене рушницю? Га?
Меґ відчула, як очі знову набігли слізьми.
— Він спливає кров’ю, Ригачко. Може, навіть умирає!
Ригачку пересмикнуло.
— То й що? — Він підвів погляд на Меґ. — Зараз твоя черга.
— Ригачко! Виклич…
— Моя репутація під загрозою. Якби хтось із тих кадрів довідався, що якась коза наставила на мене рушницю і…
Меґ добре знала Ригачку. Він збирався виголосити довгу промову на кшталт таких, які, як він вважав, виголошують справжні чоловіки. А до кінця промови він так стомиться, що й не знатимеш, чого від нього чекати. Меґ вирішила не вичікувати, щоб дізнатись. Не кажучи ані слова, вона розвернулась і вистрибнула у розчинене вікно.