А ось сполуці Ригачки з Раптором не пощастило. Вогненна течія вмить підхопила це створіння, і воно зникло в пекельному жерлі.
Меґ не мала часу перейматись долею свого напарника. Сила, що скеровувала її, раптом щезла, Меґ рухалася за інерцією. Перед нею з’явилася тунельна стіна. Вона здавалась м’якою. М’якою і голубою. Ну, будь ласка, хай буде м’якою…
Куди там! Меґ врізалась у неуникну поверхню. На Землі ця швидкість була б чотири тисячі кілометрів за годину. Не те щоб швидкість аж так важила у світі духів, де кінетика всім до самої лампочки. Але не скажеш, що не боляче.
Розділ 2
Мертва-мертвісінька
Диявол був не в гуморі.
— Двоє, — сказав він, тарабанячи манікюром по лоптопу. — Я сподівався, що сьогодні буде двоє.
Вельзевул нервово засовався.
— Їх двоє, Повелителю… ну, майже двоє. Вони… е… воно… е-е-е… у дев’ятнадцятому рові.
— Двоє людей! — прогарчав Сатана, крихітні блискавки спалахували поміж його рогами. — Не один юнак і його пес! І як, скажи, собака потрапив сюди?
— Вони… перемішались… е-е-е… докупи. Щасливий випадок, — затинався його ад’ютант, пильно дивлячись у монітор. — Хлопчисько справжній бісівський послідовник. Дуже вражаючий людський цикл. Бешкети, знущання над тваринами, крадіжки і нарешті вбивство. Сторінка з вироками така ж довжелезна, як і ваш хвіст. А собака — справжній цербер Сатани. Ціни на ін’єкцію проти правцю підскочили за перші п’ятнадцять хвилин.
Володаря Темряви перелік не вразив.
— Він зануда.
— Собака?
— От кретин! Хлопець! Працює без уяви і невишукано!
Вельзевул знизав плечима.
— Зло — це зло, мій Повелителю.
Сатана захитав своїм правильної форми пальцем:
— Е ні, саме в цьому ти помиляєшся. Ось чому ти прислужник, а я — беззаперечний Володар Пекла. Ти не вмієш передбачати, Вулику, не маєш чуття.
Вельзевулові ікла затряслися. Він ненавидів, коли його кликали Вуликом. Не було жодної іншої істоти у цілому всесвіті, яка б насмілилася так зневажливо перекручувати його ім’я… хіба окрім іще одного — пана святого на ім’я Петро.
— Такі грішники не витривалі. Їхнє життя закоротке для справжнього руйнування. Один-однісінький пристойний гріх — і вони готові. Жодного планування, як бачиш. Ані найменшої ідеї, щоб вив’язатись.
Вельзевул шанобливо кивав головою, так наче він не слухав цієї лекції десятки разів на сторіччя.
— А дай мені одного творчого грішника, і він десятиріччями ширитиме чутки про нещастя, доки його спіймають. Якщо спіймають.
— Так, Повелителю. Саме так.
Зіниці Диявола звузились.
— Ти ж не завдаватимеш мені зневаги, Вулику, чи не так?
— Ні, — промурмотів украй схвильований старший демон. — Звичайно, ні, Повелителю.
— Радий чути. Бо якби я бодай на хвилину подумав, що не маю твоєї прихильності, я викинув би тебе з цих покоїв, що дивляться вікнами на Вогненну Долину. У рів фекалій.
Вельзевул облизав пошерхлі губи язиком, роздвоєним на кінчику. Рів фекалій працював справно, лише доводилось час від часу відмикатись.
— Чесно кажучи, Повелителю, новий хлопець неповторний. Особливо своєю подобою. Трохи незграбний зовні, звичайно. Але я певен, він пречудово крутитиме рожни.
— Крутитиме рожни! У нас таких по самісінькі крила. Мені потрібні винахідливі демони, з почуттям гумору. — Диявол погладив свою лискучу чорну борідку. — Демони іншого ґатунку. Цю дівчинку я збирався привітати особисто. Де вона?
Вельзевул перегорнув віконце у моніторі.
— Е-е-е… Ми стежили за нею увесь час, поки вона летіла тунелем…
— Ти загубив її.
Вельзевул знічено кивнув головою.
— Єдина душа, яку я тобі наказав стерегти і яку ти втратив. Здається мені, ти стаєш застарим для цієї посади, Вулику.
— Н-ні, Повелителю, н-ні, — пробелькотів пекельний Номер Два, добре знаючи, що трапляється з демонами по завершенні їхньої кар’єри. — Приховані камери стеження вийшли з ладу, і ми мусимо покладатись на тунельних кліщів. Ви ж знаєте, які вони ненадійні, особливо як наїдяться осаду з душ.
Сатана зітхнув:
— Стоп, Вулику. І це все, що я чую? Вибач. Ми маємо найсучасніші технології. Лімбонагляд, зовнішню мережу стеження. І при цьому покладаємось на мимрення отих п’яних кліщів.
— Миїші запевнив мене, що систему буде полагоджено.
Сатана насупився.
— Ти знаєш, чого мені коштувала ця технолюбна душа? Талану! А він навіть не може встановити монітори.