Меґ кивнула головою. Вона боялась вимовити бодай слово.
— І допомогла тому смертному виконати усі чотири бажання з його списку?
Меґ закивала головою. Дедалі частіше.
Петро почухав бороду. Чекати на його рішення було куди нестерпніше, аніж на цифри в лотереї.
— Ну, гаразд. Тоді гаразд.
Петро нахилився під стіл і натиснув на кнопку. У небі з’явився отвір у формі дверей.
— Знаю, знаю, — сказав Петро, — це аж ніяк не Перлисті Ворота. Але “Перлисті Ворота” просто звучить приємніше, ніж “дюрка в небі”.
Меґ лише кивала й кивала головою — здається, така стратегія спрацьовувала.
Петро кивнув на неї вказівним пальцем, і вона полетіла.
— Лети, — мовив він лагідно. — Здається, хтось на тебе чекає.
Меґ Фінн полетіла до отвору в небі. Там мріла чиясь постать. Меґ іще не зрозуміла, чия, але вже вдихала солодкий запах жасмину.
