— Він може відвідувати вас.
— І ще є тут одна могила, до якої я хотіла б піти.
— Товариш старший лейтенант проведе вас до неї завтра.
— В мене немає більше прохань.
— Тоді на деякий час я мушу позбавити вас товариства товариша Герендаша, — Коронді підвівся і підійшов до телефону.
— Починаємо слухати Марію Перлакі. Прошу запротоколювати розповідь товариша Герендаша про попередні події. Так. Дякую.
— Ну що ж, Маріє, — посміхнувся Коронді, поклавши трубку. — Не ображайтеся, що я так звертаюся до вас. Давайте почнемо розмову… Може, ви трохи розкажете про своє минуле? А потім я поставлю кілька питань. Гаразд?
— Я згодна, пане підполковник, — відповіла дівчина.
Коронді взяв записну книжку і, перегорнувши кілька сторінок, зупинився на одній з них.
— Скажіть, будь ласка, коли ви познайомилися з Жолтом Райнаї?
— На початку липня, тисяча дев'ятсот сорок восьмого року…
— І де?
— У моєї матері, в Клотільдлігеті.
— Саме тоді ви були нареченою Міклоша Герендаша. Так?
— Так, але того дня Міклош був у Сегеді, — Марія схилила голову.
— Розумію. Отже, з Жолтом ви познайомилися у вашої матері, — сказав підполковник.
— Так, — тихо повторила Марія. — Знайомлячи нас, мати бажала мені добра. Вона не знала, що в той день штовхнула дочку на хибний шлях.
Марія замовкла і глянула на підполковника.
— Розповідайте далі, — підбадьорив той.
Дівчина поправила зачіску.
— Моя мати інколи запрошувала до себе гостей на чай. Здебільшого до нас приходили знайомі з Трансільванії. Дивним було це товариство. Літні чоловіки і жінки. Наше знайомство з ним почалося до війни, коли ще був живий батько і ми належали до так званого вищого кола. Ви, певно, знаєте, пане підполковник, що мій батько був офіцером і загинув під час війни. Товариство вечорами попивало чай, гризло печиво і зітхало за «добрим» минулим. Але водночас у цих людей жевріла надія, що настане час нового завоювання земель.
Того дня я була сама. Міклош, як я вже сказала, поїхав у Сегед. На прохання матері я виконувала роль господарки дому. Мені ця роль не дуже подобалась, але я не могла відмовити матері.
Дядько Жіга Годоші приїхав з незнайомим юнаком. Це був Жолт Райнаї. — Марія нервово посміхнулась ї замовкла. Пауза тривала кілька хвилин. Дівчина нерішуче глянула на Коронді, потім на Када — Я знаю, ви не повірите…
— У що ми не повіримо? — запитав підполковник.
— В те, що я вам зараз скажу.
— А якщо повіримо? — посміхнувся Коронді. — Кажіть.
— Райнаї зачарував мене в перший же день. І досі не знаю, як це сталося.
— Що ж це за чари?
Марія вийняла з коробки сигарету і, помітно нервуючи, закурила. На її обличчі майнула гірка посмішка.
— Не знаю. Але якби в перший день нашого знайомства Жолт Райнаї наказав мені піти з ним на край світу, я б скорилась.
— А про Герендаша і не подумали б? — поцікавився Када.
— Ні про кого, навіть про себе.
— Починаю розуміти, — сказав Коронді. — Ви хочете сказати, що це якийсь незвичайний потяг, який зв'язував вас з Райнаї багато років. Так?
— Так, пане підполковник. Я не могла лишити Жолта, йшла за ним слідом, неначе його служниця, покірна раба. Хоча це було не життя, а пекло, постійні муки, страждання.
Розповідь Перлакі ще яскравіше вималювала в уяві підполковника постать Жолта Райнаї.
Стрункий, білявий, блакитноокий молодчик з підкресленою зневагою вклоняється дрімаючим стариганам. Котиться хвиля тихого шепоту: «Так, дорога, це син Акоша Райнаї, знаєш, того, про якого я стільки тобі розповідав». Зачарована Марія не може одвести погляду від усміхненого обличчя. І ось зустріч… Одна, друга… І образ Міклоша Герендаша поступово тьмяніє. Адже Герендаш бідняк, а мати Жолта — горда графиня Редеї. Жолт нелегально покидає країну, і Марія їде разом з ним. Там, на Заході, починається її справжнє ходіння по муках. Дівчина пробуджується — її вражає правда навколишньої дійсності. До того ж вона пересвідчується, що Жолт не любить її. Марія потрібна йому просто як знаряддя в його злочинній діяльності. Мати Марії ні про що не знає. Вона щаслива і помирає з вірою в те, що її єдиній доньці поталанило в житті.
Коронді Схвилювала розповідь Марії.
— А ви знаєте, — перебив він дівчину, — що Герендаш згодом одружився, що в нього є сім'я?
— Я довідалася про це набагато пізніше.
— Скажіть, Маріє, — спитав Коронді, — коли вас Жолт Райнаї завербував? Ще тут, в Угорщині?
— Ні, — відповіла Марія. — Я тільки в Австрії довідалася про те, що він під керівництвом батька, Акоша Райнаї, з сорок п'ятого року провадить нелегальну роботу, шпигує…