— Розумію. А де зараз Жолт Райнаї?
— Я не бачила його з жовтня п'ятдесят шостого року.
Мені допомогли позбутися його.
— Допомогли? Хто?
— Угорські власті.
— Як де розуміти?
— Хіба не все ясно? — гірко всміхнулася Марія. — Райнаї-молодший був певен, що настала пора жнив і поспішив на батьківщину. А мене кинув своєму батькові як депозит.
— І де ж він тепер?
— Виявилося, Жолт прогадав, бо прибув зарано.
— Ви знаєте щось про нього?..
— За словами батька, його затримали десь в Угорщині. Очевидно, це так, бо старий має точну інформацію.
Підполковник помітив, що розмова втомила Марію.
— А тепер ідіть відпочивайте, — лагідно промовив Коронді. — Згодом закінчимо нашу бесіду.
Він розпорядився, щоб дівчину провели в готель.
Марія Перлакі вийшла. Коронді встав і за звичкою почав ходити по кімнаті — так краще давав лад думкам. Якийсь час замислено дивився у вікно, потім знову заходив по кімнаті, наповненій димом від сигарет.
— Я знаю старого Райнаї, — міркував Коронді вголос. — І не тільки з справ, паперів, але й особисто.
Старший лейтенант здивовано глянув на свого начальника.
— Давня історія. Шкода, що ми не можемо поговорити з ним віч-на-віч. А було б про що. Це трапилося задовго до визволення Угорщини… А втім, це безпосередньо не стосується справи. Потім колись розповім. Тепер не варто звертати вашу увагу на несуттєві обставини. Ви можете пересвідчитися з матеріалів, товаришу Када, що Райнаї для нас — знайома і досить цікава особа. Поки живуть такі людці як Райнаї, вони не припинять своєї підривної діяльності.
— Товаришу підполковник, дозвольте одне запитання.
Коронді перестав ходити по кімнаті і сів за письмовий стіл.
— Будь ласка, навіть не одне. Давайте поговоримо докладно, щоб ви були добре обізнані з справою, перш ніж приступите до роботи. Ви повинні мати повне уявлення про контрреволюційну еміграцію, про світ ідей і методи роботи ворога. Питайте!
— Товаришу підполковник, — почав Када, — коли ми одержали повідомлення нашого посольства з Берліна про бажання Марії Перлакі повернутися на батьківщину, я докладно вивчив матеріали цієї справи. Все, про що говорила досі Перлакі, — правда. Не знайшов я тільки відомостей про те, що нами арештований Жолт Райнаї.
— А ви не думаєте, — посміхнувся Коронді, — що Жолт Райнаї жив у Будапешті під чужим іменем, під яким, очевидно, і значиться в нас?
— Можна припустити, що…
— Дорогий товаришу Када, тільки це і можна припустити. Ворог прибув у країну під час контрреволюційного заколоту. Гадаю, ви не сумніваєтесь у тому, що в його кишенях були також і фальшиві документи. Це логічно, правда ж?
— А для чого йому фальшиві документи?
— Бачите, в ті дні фашисти, як би вони себе не підбадьорювали, не були впевнені в своїй перемозі. Ми маємо досить багато відомостей про сім'ю Райнаї і Чимало даних про її зв'язки. Жолт Райнаї міг передбачити це. В усякому разі він напевно знав, що його розшукують. Такому пройді і хитрому лисові було ясно, що в Угорщині точиться запекла боротьба. А де борються, там усе може йти з перемінним успіхом. Під час бою можна попасти і в полон. До того ж усіх цих райнаї та їх поплічників за останні сорок років, особливо після другої світової війни, доля не дуже балувала успіхами. Найелементарнішим конспіративним заходом з боку Райнаї було забезпечення себе фальшивими документами. Знаючи точну роботу Райнаї, ми повинні зробити висновок, що то неабиякі папірці, а добре легалізовані документи. Його могли з ними і заарештувати. Він міг визнати якусь незначну провину, щоб довго не присікувалися до нього, і тепер скромно сидить собі під чужим іменем…
— Ви, товаришу підполковник, думаєте?..
— Так, я думаю, що молодший Райнаї десь тут, у наших руках, але невідомо, під якою личиною.
— Усе це здається не дуже правдоподібним, — пробурмотів старіший лейтенант Када, хитаючи головою.
— Повірте, товаришу Када, — це найвірогідніше припущення.
— А коли припущення виявиться неправильним, якщо Райнаї на волі?
— Тоді пошукаємо його, бо він ховається десь в Угорщині. Давайте поміркуємо. Під час контрреволюційних подій злочинець приїхав і не провернувся назад. Втекти він не міг, бо про це неодмінно знали б і його батько, і Перлакі. Отже, Райнаї десь тут, в Угорщині. Ви згодні зі мною?
— Так.
— Якщо він не повернувся назад, є дві можливості: або загинув під час заколоту, або й досі живе в Угорщині. Так?
— Так.
— Я певен, що він живе.