— А ми вже маємо їхній аналіз. — І Коронді спокійно подав Райнаї ще один аркуш паперу. — Ваша хибна тактика сьогодні вам не допоможе. Це нерозумна поведінка.
Було помітно, що Райнаї з великими зусиллями тримає себе в руках.
У двері постукали. Ввійшов старший лейтенант Шолті. Він відкликав Коронді до вікна. Там вони обмінялися кількома словами. Потім Коронді сів за стіл. У руках він держав невеликий пакуночок- листів. Підполковник глянув на Райнаї. Той уже зовсім зів'яв…
Підполковник почав читати листи.
Шолті і Када не спускали очей з Райнаї. Той, ще раз пробігши очима аналіз експертів, поклав документ на стіл. Коронді узяв з шухляди стола великий конверт і подав його Райнаї.
— Тут ви знайдете чимало своїх фотографій. Ви побачите себе в пелюшках, на першій прогулянці, на поні, без поні, з батьком, з матір'ю, серед абітурієнтів військового училища в місті Кесег та ще багато чого іншого. Поки я читатиму, ви пригадуйте своє минуле.
Ознайомившись з листами, підполковник підвівся з-за стола і, заклавши руки за спину, почав ходити по кімнаті. Всі мовчали. Нарешті Коронді зупинився перед Шолті і прошепотів йому щось на вухо. Старший лейтенант повернувся і вийшов. Підполковник підійшов до в'язня.
— Ну, ви подумали, Райнаї? Не бажаєте змінити тактику?
Нещодавно дбайливо причесане волосся Райнаї тепер безладно звисало на чоло. Не відповів. У душі Жолта, напевно, точилася запекла боротьба. Він знав, що вже не зможе зберегти своє інкогніто. Але тепер не це його непокоїло. В голові снували думки: «Що робити далі?.. Які будуть наслідки? Що знають про мене? Які мають докази? Треба виграти час, вивідати, які факти є в їхньому розпорядженні».
— Отже, ви не хочете зізнаватися? Гаразд. Тоді ми влаштуємо вам очну ставку… з Марією Перлакі.
Райнаї, пробурмотівши у відповідь щось невиразне, засовався на стільці, потім машинально підвівся, тіпаючись усім тілом. Очі малоне вилазили з орбіт, руки конвульсивно стискали поручні крісла.
В кімнату знову ввійшов старший лейтенант Шолті і, відчинивши навстіж двері, пропустив уперед тендітну, зажурену жінку.
Глянувши на неї, Райнаї полегшено засміявся і повільно сів на своє місце.
— Пізнаєте Марію Перлакі? — пролунав голос підполковника.
Райнаї хрипко засміявся. З його грудей вирвалось щось подібне до гавкання.
— Ця жінка… не Перлакі.
— Звичайно, ні, — вже тихше додав Коронді. — Але якщо ви не Жолт Райнаї, то звідки знаєте, як виглядає Марія Перлакі? Ну… чому не відповідаєте? Ви приголомшені? У вас погані нерви. Допускаєте наївні помилки. Ну, придивіться до цієї жінки, і якщо вона не Марія Перлакі, то скажіть, хто вона. Впізнаєте?
— Не знаю… ніколи не бачив… незнайома, — відповів хрипкий голос.
— Незнайома?.. Ви впевнені в цьому?
— Впевнений… незнайома.
— Гаразд, я повірю вам. Товаришко, — звернувся Коронді до жінки, — придивіться до цього чоловіка. Впізнаєте? Бачили його колись?
— Ні… ніколи не бачила, — тихо відповіла жінка.
— Я так і знав. Пробачте за турботи, але ми тільки цього й хотіли від вас. Дозвольте нам на деякий час залишити в себе ваші листи. Протягом тижня ми повернемо їх вам.
— Будь ласка. Я можу йти?
— Так. Шолті, відвезіть додому товаришку Капчош.
На ім'я «Капчош» Райнаї різко крутнув головою і, як вовцюга в капкані, зиркнув на жінку.
— Одну хвилинку, товаришко, — зупинив Коронді жінку, що вже рушила до виходу. — Хочу прочитати кілька рядків з листа вашого чоловіка, — підполковник узяв у руки лист. — Цитую: «Будьте ж прокляті ви, цинічні грошові лантухи, разом з вашими спритними агентами». Цей чоловік, — Коронді вказав на Райнаї, — теж один із убивць вашого чоловіка.
Жінка мовчки заплакала.
Коли за Едіт Капчош зачинилися двері, Коронді знову звернувся до Райнаї.
— Ну, ви все ще не хочете говорити? Факти і досі не діють на вас? Отже, вам не здається наївною казка про білого бичка навіть після того, як ви не впізнали своєї власної дружини і вона вас?
Райнаї, зіщулившись, принишк.
— Так, я Жолт Райнаї, — ледве чутно вимовив він. — Що тепер зі мною буде?
Райнаї одразу ніби постарішав років на десять, — лице витяглося, під очима лягли синці.
— Ваша справа буде заново розслідуватись. Але попереджаю, якщо й далі брехатимете, — це тільки ускладнить ваше становище. Зараз вас проведуть до іншої кімнати, ви одержите папір, олівець і напишете якнайдокладнішу автобіографію. Згадайте в ній про свою конспіративну діяльність до еміграції за кордон, про обставини вашої втечі, про діяльність за кордоном, про причини повернення на батьківщину, про свою діяльність під час контрреволюційних подій. Не забудьте згадати і про те, як ви добули фальшиві документи і як вам пощастило обдурити власті. Зрозуміло?